Замітки пейзажна лірика

Замітки з міткою «пейзажна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Бродяга-вітер

Серед пишнот і блиску Ренесансу,
Шляхетності осіннього вбрання,
Як виклик - танцівник брейк-дансу,
Бродяга вітер хуліганить навмання.

Лиш порух - і зникають злитки кленів,
Злітають згарди літніх горобин.
І осідають у його кишенях
Прості намиста, зірвані з калин.

А через хвилю полетять пожитки
(Хандра вселенська чи осінній сплин?).
З кишень посипляться скарби і злитки
На прядиво доріг, вузьких стежин.

І заіскриться світ лимонно-жовтим,
Багряним і бурштиново-черленим.
Який же пречудовий місяць жовтень
На фоні різнобарвних гобеленів!

Коментарі: 50

sonce-33

Ти не плач, берізко...

Відбула сніги ти і міцні морози,
І січневу хугу, люту заметіль.
А весна вернулась - покотились сльози
На купоннолисту трав'яну постіль...

Ти не плач, берізко, не тужи, рідненька,
Ждати вже недовго - згинуть холоди.
Подарує серги квітень-місяченько
І покриє листям - це надасть снаги.

Зацвітуть кульбабки - зарояться бджоли,
І запахне медом сад, ліси й луги.
Ну чому ж ти плачеш, сестро білокора?
Витри свої очі - гарно ж навкруги!

Коментарі: 49

sonce-33

Від літа залишились хризантеми

Від літа залишились хризантеми -
Терпкі цілунки стиглих кольорів.
Вкривають землю задубілі клени
Черленим листям від стрімких вітрів.

Вітри шматують небеса на клапті,
Птахів женуть на південь табуном.
А за вікном палахкотять багаття...
Огудиною пахне... І вином...

Коментарі: 77

sonce-33

Задивилось небо на дерева вниз

Задивилось небо на дерева вниз -
Залишило колір синій у воді:
Танцювали з вербами від душі стриптиз
І тремтіли в ражі клени молоді.

Тріпотіло листя ніжних осичин,
Шаленіли клени від сестер -вербичок.
Залишались верби без тісних кофтин
І звільнялись, звабні, від легких спідничок.

А вітрисько-вітер вигравав їм пісню,
Потім вверх здійнявся - поминай, як звали!
Схаменулись, діви, та було запізно.
Залишились голі - їм незручно стало...

Коментарі: 67

sonce-33

Невблаганна осінь

Мережить ніжну павутину осінь,
Що павучки на вітах швидко тчуть.
А листячко тремтливе її просить:
"Дозволь, рідненька, до зими побуть"...

Та осінь невблаганну вже не спиниш,
Що їй листочки, коли стільки справ!
Гаптує діва пречудовий килим
Із ягід, сонця і торішніх трав.

Де не візьмися - дощ сумний голосить,
Краса зникає в закутках пітьми.
Зриває вітер лист - сміється осінь,
Холодна панна, посестра зими.

Коментарі: 72

sonce-33

Кажу я: "Літечко, бувай..."

Кажу я: "Літечко, бувай!
Ми ще зустрінемось з тобою,
Коли зеленою габою
Прикрасить крилечка розмай".

На згадку пригостиш мене
Солодким виноградним трунком,
Торкнеш листочком-поцілунком,
В минуле швидко промайнеш.

Легка, мов пух, м'яка хмаринка
Порине у небесну просінь.
Накине прохолодна осінь
На плечі хустку-павутинку.

Коментарі: 81

sonce-33

На городі

Вже квокче картопля на нашім городі,
В гніздечку капусти вітрисько ущух.
Спіткнувся гарбуз - спочива на колоді,
Із тину звисає його капелюх.

Руді огірки поховались від спеки
У жерхлі намети пожовклих огудин..
Бурчать помідори: "Сюди б дискотеку!"-
Убрались в червоне і випнули груди.

На плаці шикуються воїни браві -
То службу проходять болгарини-перці.
У млості завмерло і зілля, і трави...
Лиш літечко мчить у шаленому герці!

Коментарі: 48

sonce-33

Літечко

Обіймало леготом,
Лоскотало щебетом,
Чарувало голосом,
Колихало колосом.
Простувало полечком,
Зігрівало сонечком,
Струменіло світлечком -
Усміхалось літечко.

Коментарі: 59

sonce-33

Передгроззя

Покрила темрява плащем
Небесний простір. Тиша і покора
Колишуть місто. Сум перед дощем.
Важкою спекою пашить знадвору.

Птахи кричать, малеча цвірінчить,
А на душі полегкості немає.
Тривога глибоко в мені ячить,
Поволі спокій з серця забирає.

Судини ось-ось лопнуть... І нарешті
Родився дощ - застукало по вікнам.
Зітхнула з легкістю стара черешня:
Знялася злива, благодатна, літня.

Коментарі: 51

sonce-33

Ластівки

У садочку принишк, зачепившись крильми,
Вітерець за гілля. Десь гуркочуть громи.
Дежавю чи циклічні житття палімсести:
Прослуховую звабні пташині оркестри.
Гомінкі ластівки, ці хористи співучі,
Ворохоблять то пам'ять, то зранену душу...
Важкуваті хмарини посунули містом -
Чорно-біле до купки зібралось намисто.
Траекторія лету - мов розчерк пера...
Залишилась на дроті пташина мала.

Коментарі: 49