хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «наталія лавлєнцева»

Чого я хочу?

Я хочу чути голос!  

Не рипіння

Старечих напівзношених чобіт.

Я хочу чути –

Ні, не голосіння

Родини, що читає заповіт.

В занедбанім,

Та врешті вільнім краї,

Від Слобожанських лук і до Карпат –

Я хочу чути голос,

Що лунає,

Коли до брата одізветься брат!

То ще не весна

 

Ні,

То ще не весна,

Не весна на порозі.

Ще завмер у своїй сивині крижаній

Цей лоскут голубий –

То примхливії боги

Як завжди,

Віддаються забаві своїй.

 

Нишком змусять у звабі повірить бажанням,

Відігрівши теплом,

Що розтане як дим.

 

Будь же вірним завжди

Лиш своєму чеканню,

І терпінню,

І болю,

І навіть стражданню,

Не пустивши омани обіцянок в дім.

СЛІД

 

Є загадка в мереживі зірок,

Одвічна тінь нечутного питання:

Чому відходить час,

За кроком крок,

Туди, де зорі тануть на світанні?

І клопоти відходять, і труди,

Й думки чужі, до твого серця ласі –

Усе іде за обрій.

Йде туди,

Щоб залишити слід тонкий у часі.

 

І знову промінь ляже на плече,

Нового дня зажевріє світанок.

Нові турботи й клопоти несе

Іще тобою не прожитий ранок.

 

Цей день новий ти проживи як слід,

У ньому залишивши добрий слід.

Не бійсь

     

Хвала Творцю,

Живу я не в пустелі –

Де Сонце,

Мов світильник той на стелі,

Увечері, що блискавка, згоряє.

За тим пустеля сутінок не знає,

І синь, що стиха обрій заливає,

Їй не знайома.

 

В ту синь поволі поринає втома,

І, радий тій очікуваній втечі,

Неквапно землю пригортає вечір.

 

Де сутінки свої розправлять крила –

Там світові не бути чорно-білим.

Там місце віднайдеться для чекань –

В чеканнях тих,

Надіє,

Не розтань…

 

Ти ніби чуєш дихання пустелі?

Не бійсь,

То лампа

Блимає на стелі.

Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна