Не бійсь

Хвала Творцю,

Живу я не в пустелі –

Де Сонце,

Мов світильник той на стелі,

Увечері, що блискавка, згоряє.

За тим пустеля сутінок не знає,

І синь, що стиха обрій заливає,

Їй не знайома.

В ту синь поволі поринає втома,

І, радий тій очікуваній втечі,

Неквапно землю пригортає вечір.

Де сутінки свої розправлять крила –

Там світові не бути чорно-білим.

Там місце віднайдеться для чекань –

В чеканнях тих,

Надіє,

Не розтань…

Ти ніби чуєш дихання пустелі?

Не бійсь,

То лампа

Блимає на стелі.