хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 39-48 років

Замітки з міткою «вірші»

Юрко Позаяк

ДУМА ПРО СЛОНИКА Слоника замучили Кляті москалі, Похилився слоник Хоботом к землі: “Прощавай же, Україно, Ти ж мій рідний краю! Безневинно молоденький Слоник помирає! Гей! Гей!” 1988

Вдова безголова

. Коли м"ясо стане не по кишені, нам розповідатимуть про шухевичей. Заглемездисті й порепані, роти пороззявимо:"катами сибір загатімо. гратами..." . "Телегонія, свастика....свастя" Вишиванки на пуза великі. Лине степом козацька закваска, чутно ляхів татарські курлики. . Щодвароки гетьмАнські вибОри колисають намет варіата. Ти- єлею ерзац, і наркотик, біле сало, солом"яна хата, . солов"їна цятована мова: "напрацьовки&quot...

Читати далі...

***Кто знает вкус печали…

[Приєднана картинка] Кто знает вкус печали в пустоте? Кто знает, где душе найти приют? Кому решать: жить в яви иль во сне? И как дойти туда, где любят, ждут? В безумьи дней, в кружении огней Мы мчим вперед, не глядя вдоль пути, Но вот тропа над бездной, мы на ней, Здесь страх и боль и пустота – и не пройти. Мы шаг, еще один, и будто сквозь туман, Сквозь невесомость неживого мира, Сквозь одиночество, тревоги и обман В надеждах и мечтах находим силы. Кто знает вкус печали в...

Читати далі...

***Снова вечер…

Снова вечер в окошко стучится, И дрожит, багровея закат; В этот день уж ничто не случится, Скроет пламя задумчивый сад. День прошел, сон прошел, льется лето, Ускользают сквозь пальцы года, Что грядет? – я не знаю ответа, И не знаю идти мне куда. Раздорожье и вечер в окошке, Не подскажет звезда жизни путь; Я на ощупь бреду понемножку, Где смогу расцвести, иль уснуть. Т.Е.С. 31.07.08

***Знаешь, сон…

Знаешь, сон – приют молчанья, Он как дождь с тобой грустит, Будто в зеркале хрустально Тенью боль как явь скользит. Ручейком звеня, неслышно Слово льется здесь и там, И прощеньем память дышит, Гордость уронив к ногам. Где-то в зеркале запретном Ты увидишь явь без снов, В ней цветет любовью лето! Память ранит больше слов. Т.Е.С. 31.07.08

Повернення (початок)

Василь Махно поезія – мабуть перейде в слова і зникне в провінції від постійного пошуку сенсу життя і провізії де все сходить з рук бліді поетески помалу спиваються співають пісні – акушерством займаються і блядством - як вислід ...

Читати далі...

Повернення (продовження)

Василь Махно дівчинка котра поправляла на ключицях плаття витончений смак і ума – палата боязка наче миш Маяковського знала ...

Читати далі...

***Вновь стихают

Вновь стихают горести И обид следы, Так пропали без вести Чувства глубины' . Плачет дождь за окнами, Хмурится рассвет, Бродят чувства около Снов прошедших лет. Вспомню о мечтаниях, Что цвели в душе, Холод расставания Сменит тьма уже. Я сейчас спокойно Обернусь назад- Где искрилось счастье Кружит листопад. т.е.с. 24.07.08

***Мое слово

Мое слово легкой строчкой Тихо ляжет у окна, В вихре мыслей, многоточий Чувство пропасти без дна. На скале стоишь у края, И обрыв застлал туман, Сдесь паришь над всем, не зная, Шагнешь вниз иль к небесам. Без решений и ответов На вопрос, молитвы, сны Ждешь, давно утратив лето У дверей к душе весны. Из-за тучи солнце глянет, Сквозь туманы - блеск волны, Это ль мир, где ночь и пламя Одиноким не страшны? На вопрос немой ответа Ждешь меж небом и землей, Ждешь, давно утратив...

Читати далі...

При-блудний син

Василь Махно якщо в євангельській притчі – що саме читають у сільській церковці – батько вибігає назустріч синові та наказує слугам перевдягти його й заколоти для нього ягня то мені мусить світити бодай слабке світло в...

Читати далі...