Горіла від натуги й болю спина,
І обгортали сумніви плащем,
Під тягарем хиталися коліна
І падав розпач вогняним дощем.
Повітря обпікало гіркотою,
І тихо виїдала очі сіль,
Та впертість залишалася живою,
Надією вгамовуючи біль.
01.12.2015
Є тиха радість у мовчанні,
Потрібна відповідь у снах
На невгамоване питання,
Що сяє світлом у очах.
Є ніжна радість у надіях,
Бажання жити джерело,
Що у буденних сніговіях
Дарує спокій та тепло.
Що надихає не востаннє,
Що заспокоює плачі…
Є тиха магія в мовчанні,
Мовчи, журба моя, мовчи.
30.11.2015
Якщо ти вийшов вже на сцену,
То грай як бог, забудь про штампи,
Примірюй славу навіжену,
Гарячим вмийся світлом рампи.
І у житті так само – з блиском,
Палай, твори у кожній миті,
Люби відверто і без зиску,
Інакше нащо було жити?
30.11.2015
Я зрозумів уже давно –
Мої Вас не тривожать рими,
Моя душа для Вас – кіно,
Включив та виключив,
На поличку поставив,
Здмухнувши пил.
Але чомусь я все одно
Продовжую сочитись ними,
Вони немов старе вино,
Чим далі у роки,
Тим яскравіше смак.
Скуштуйте хоч ковток небесних сил,
Що у мені Ви розбудили
Своїм мовчанням
Й поглядом своїм,
Якого я уже давно не бачив.
Але живе і досі у мені
Цей погляд Ваш безсмертні дні.
30.11.2015
І ніч, і невгамовна злива,
Голками холоду в обличчя
Уяву будять хворобливу,
Що не згасатиме сторіччя.
Її вогонь палає тихо
Медовим світлом у очах,
І відвертає знову лихо
Та разом з лихом хижий страх.
Рецепту іншого від холоду не маю…
29.11.2015
Ми на Землі транзитному вокзалі,
Хоча не кожен обирав цей путь,
Життя та смерть – дві сторони медалі,
Що на шляху у вічність роздають.
І роздають як небу заманеться,
Тамтешні досить дивні шахраї,
Важка медаль, по грудях сильно б’ється,
Але не повернути нам її.
29.11.2015
Сховалось сонце в чорну скриню
З собою взявши гомін дня,
І тільки хмарка темно-синя,
Як невгамовне чортеня,
Все бешкетує, ніби знає,
Що не сваритимуть її,
І зорі в небі розкидає
Та лляє сміху ручаї.
28.11.2015
Не зломлена поразками
Та розпачем не вбита,
Жила свідомість казками
Від літа і до літа.
Не бачачи чудесного,
Хоча давно вже хоче,
Жила свідомість веснами
Від ночі і до ночі.
І доки не завіяло
Дороги у майбутнє,
Жила свідомість, мріяла,
І мріяла відчутно.
28.11.2015
Тривожать загадки століть,
Гризе мовчанням вищій розум,
Дитинство – римою бринить,
Життя доросле – любить прозу.
Чому доросле як сліпе,
Не бачить вигоду в чеснотах?
Чому на радощі скупе
Та вдачу міряє в банкнотах?
Чому хвилини як пісок,
Якого й годі упіймати?
Чому дитинство – не зразок,
З якого варто приклад брати?
28.11.2015
- Чого це ти псячиш
Долю?
- А хто ще радів з ярма?
У долі немає
Волі,
І вибору теж
Нема.
- Що з того, що знову
Грає
Знайомий уже
Маршрут?
- А там сподівань
Немає,
Та як без надії
Тут?
27.11.2015
