Є в кожній жінці скарб і таємниця, Бо через неї пророста життя. Але чому ж їй уночі не спиться? Чому її тривожить майбуття? Щось негаразд в зневіреному світі. Чомусь знервовані усі чоловіки. Жіночі ліжка ними не зігріті, Думки самотності холодні і тяжкі. Хай вже не лицарі, нехай не Дон Кіхоти, Не Геркулеси і не Дон Жуан, Де чоловічі хоч якісь чесноти? Одне бажання - щоб душа жива. Так ні, усе спаплюжено, пропито, Ні гідності, ні шани до жінок. Одна мета - дорватись до корита...

Читати далі...