Василь КучернюкДва воїна із руцкого спецназаВтекли тайком у самоволку з частіПішли подалі від людського глазаЩоб в лісі темному наєдінє предатись страстіКоли кохання переповнює до краюІ тіло пестощів жадає знову й зновуЗакохані часов не наблюдаютьІ в просторі орієнтуються херовоКоли знесилені вони заснули в травахСеред волошок й маків в полі чистімБіда двох руских вітязів спіткалаЇх в плєн взяли укробандерівські фашистиНе помогли їм ні мольби ні сльозиНі послуг пропозиції інтимнихНі ядєрною...

Читати далі...