Кохання дарує нам крила Й бездумно саме їх ламає. Кохання – незвідана сила, Що душу вогнем спопеляє. Кохання всевладне, всесильне Для серця найважча мука. Кохання стає безвільним, Як двох поглинає розлука. А серце – воно не питає Чому в очах сльози солоні. Багряним суцвіттям палає, Коханому впавши в долоні.

Любити – Дивитися в небо, Милуючись польотом птахів, Бачити граційний танець закоханих. Любити – Припадати до джерела, Чути не плескіт води, А пісню закоханого серця. Любити – Занурюватись у шовк трави, П’яніючи від аромату зела, Відчувати шовк волосся коханого. Любити – Вдивлятися в темінь ночі, І посеред чорної темряви Бачити сяйво очей коханих. Любити – Слухати голос власного серця, Шепотіти під ніжну музику кохання Без втоми і без спочинку: „Люблю... люблю... люблю...

Читати далі...

Ви знаєте, як ніжно пестить вітер? Ви відчували лагідні обійми? О, як голубить! – Буйно і нестримно Вуста цілує, радісно сміється, Волосся гладить, рвучко доторкнеться Тугих грудей, і раптом осміліє, Цілунками гарячими укриє, На вухо щось таємне прошепоче, І зазирне закохано вам в очі, І леготом погідним приголубить, І знову, й знову зацілує губи. Ви знаєте, як ніжно пестить вітер? – Прихилить небо, розпорошить квіти, Пелюстками тендітними укриє, І подихом закоханим зігріє. І...

Читати далі...

Ви знаєте, як ніжно пестить вітер? Ви відчували лагідні обійми? О, як голубить! – Буйно і нестримно Вуста цілує, радісно сміється, Волосся гладить, рвучко доторкнеться Тугих грудей, і раптом осміліє, Цілунками гарячими укриє, На вухо щось таємне прошепоче, І зазирне закохано вам в очі, І леготом погідним приголубить, І знову, й знову зацілує губи. Ви знаєте, як ніжно пестить вітер? – Прихилить небо, розпорошить квіти, Пелюстками тендітними укриє, І подихом закоханим зігріє. І...

Читати далі...

Травою ніжною я огорну твій легкий крок, Росою чистою впаду в прим"ятий слід. Світанок - це рапсодія для двох, Хмільними чарами повитий білий світ. Заграє перший промінь у саду, Замерехтить в рясній росі світання. Світанок - я туманом припаду В обійми милого, у трепетне чекання. В його долоні покладу чоло І зашаріюсь, як мала дитина. Світанок - о незміряне тепло, Цілунками голубить нас невинно! І я сльозою щастя затремчу, Маленький страх душі омию. Світанок сонцесяйную...

Читати далі...