[Приєднана картинка]ВОЗМОЖНО С ПРОДОЛЖЕНИЕМ... ***** КУПИ ОДНОГО, ВТОРОЙ- В ПОДАРОК По обоям скачет кот- Тяга к высоте. Верхолаз и обормот, Два в одном коте. ***** ИСТОРИЯ ОДНОГО ПОБЕГА Хомяк, подавшийся в бега, По дому час кружил, Но встретив Барсика, кота, У нас уже не жил. ***** О СОСЕДСКОЙ МУРКЕ И БАРСИКЕ То, как зверь, она завоет, То заплачет, как дитя... К двери рвётся Барсик с боем, Продолженья рода для... ***** О БАРСИКЕ...

Читати далі...

Переїхали до сусідського будинку нові люди. Приємна така сімейка. І була в них киця. Матільдою звали. Чудо, а не киця. Вся геть руда, просто руда, без жодної полоски, очі зелені, довгошерста... Рудих кішок в наших краях ду-уже важко знайти, лиш коти бувають і ті полосаті. А щоб ще й зелені очі в рудого - геть фантастика, майже у всіх котів(не лише рудих, а всякої породи) в наших краях очі жовті (жовті, пісочні, жовтогарячі). Проте, це ліричний відступ. А часи були такі, що в моді були лисячі...

Читати далі...

Коли я малим гостював у тітки, найбільше, що мене там вражало, то були гуси. В тітки за городами, метрах в п’ятистах, був ставок, а як йти вулицею, то вдвічі далі. І от, кожного ранку, з усієї вулиці, майже з кожного двору, виходили гуси і йшли до ставка. Це був «Ісход ізраїльтян із Єгипту»… З того чи іншого обійстя самостійно виходила зграйка гусей. Вони обов’язково кілька разів кланялися, зустрічаючись з іншою групою. Потім новоприбулі вливались в загальну зграю і чимчикували далі по вулиці, ...

Читати далі...

На роковини народження сина теща нам подарувала… козу. Не зовсім козу, так козеня, зате щедро. «Хай у вас своє молоко колись буде…може...» Хай, то й нехай. За сніжно-біле хутро охрестили Бєлкою. Козеня, як водиться, було норовисте. Особливо облюбувала вона сусідку. Та частенько, йдучи повз наш двір від криниці, зупинялась дати бідній скотині водички попити. І це при тому, що вода в Бєлки свіжайша була завжди. А ця хитрюга перестрічала сусідку на початку зони досяжності від припиначки...

Читати далі...

Будучи дитиною, влітку я любив гостювати в селі у материної сестри. Був у тітки один маленький пунктик: вона страх як любила рудих котів. І всі в селі, в кого була придибенція, що родилось руде кошеня, то несли його до тітки. А справді рудих, щоб без білого пуза там, чи ще що, в тих краях не так і часто траплялося, проте бувало. Тож і гуляло в тітки п’ять-шість Мурзіків, Рижиків, Васьок, Рудьків, Лисиків по двору, наводячи відчуття дежавю. Сюжет з «глюком в матриці» у відомому фільмі не...

Читати далі...

Якось, в 90-ті, пізно ввечері по ТБ показували Кінг-Конга, кіно таке. І в один з напружених моментів, як завжди і буває, пустили рекламний блок. Моя дружина, вся така під враженнями, побрела до кухні. Чи то чаю зробити, чи просто води випити – не в тім суть. Лиш почув, що клацнув вимикач, як з кухні волає несамовитий крик дружини і звук падіння… Вилітаю, серце калатає – що ж таке? Дружина сидить під стіною, перебирає...

Читати далі...

Особливої уваги в моїх історіях маю приділити одному котею - Максимусу. Ще маленьким, його довелось депортувати в село до батьків, через токсикози під час вагітності дружини. Максимус на сільських харчах виріс, роздобрів і перетворився на здоровецького котиська. Відпрацьовував своє ім’я на всі сто. А характером вдавсь таким, що нерідко можна було почути такі діалоги: - Сусіде, ваш кіт мені всі горшки на горищі потрощив! ...

Читати далі...

Перший мій кіт, якого пам'ятаю - Мурчик, породи - рябий дворовий, з "зірочкою" на лобі. В цілому - адекватна твар, якшо врахувати наші з меншими братом експерименти над ним. Був в нього, проте, один грішок: крайня цікавість, що, врешті решт, його й згубило.В той час опалення в нас було пічне, простенька грубка, дрова, вугілля...Зранку прохолодно, вдень, по приходу зі школи, дубар, ввечері, як добре натопиться - "ташькент". В вихідні дні до дубаря не доводили і батько...

Читати далі...

Кота з бандитьською мордою, мабуть, бачили всі. Зустрічаеться такий тип всюди: ганяє понти в своєму районі, всіх інших котів пресує і вважає себе непереможним. Будучи студентом, я винаймав з двома однолітками кімнатку у флігелі одного доброго діда. Дід був добрий, а кіт в нього - ні. За вираз морди і неперекорне бажання втнути якесь западло кіт від нас отримав кличку "Ганстер", чи, попросту, Ганс. Дід сам жалівавсь на натуру того кота, проте покарати хулігана не мав ні здоров'я, ні...

Читати далі...

Принесли нам на заміну почившого Мурчика Пальоного кошеня, нащадка славнозвісної Шапки. Вдалось воно простецьке, сіре, полосате, проте гонористе. В першу чергу, потрапивши до нашої квартири, воно провело генеральну інспекцію всіх закутків. Впевнившись, що пилу і павутиння можна назбирати достатньо, воно всілося на кріслі і винесло вердикт: «Тепер я тут Владика, а ви всі – мої слуги…». Стали «слуги» вияснять, якої ж статі їх владика, як...

Читати далі...