[Приєднана картинка]Світло якого немаДай мені сили дійтиДень вже втрачає праваМаю у ніч увійтиСеред байдужих очейТа непотрібних думокЯк не згубити себеЯк поламати замокВирватися з сірого буттяМати тільки вітер і димВ небі зовсім інше життяТрішечки б пожити нимВстати і знову ітиВ пошуках нових ідейТі, що не мають метиЗасуджують інших людейМаю лише свої сниЗнаю де сонце встаєВ край до нової весниМрія мене віднесе

ЕПІГРАФ:Брати Капранови читали три вірші на Книжковій Країні Мрій у Києві. Один із них – «Любіть українок» . «Це фінальний вірш нашого третього «Я», який повинен об’єднати Україну, – усміхаються брати Капранові. – У нас всі говорять патріотизм, Сосюра написав любіть Україну, а як любити ніхто не розповідав. Вчора не любив Україну, як її маю покохати. І ми вирішили, для того, щоб полюбити нашу країну, треба почати з любові до українок. І ми написали вірш «Любіть українок», який...

Читати далі...

Вечером вышел на баклон покурить. по карнизу крадется соседский кот - явно раззорить воробьинное гнездо. Я притаился и как заору: "А, ну, брысь отсюда! что ты тут, сцуко, делаешь!". На месте остался только кот! С места сорвалась бабка, срывающая какие то семена с цветков под балконом, паренек, пьющий пиво на трубе, свалился с нее и бежать, девка, вещающая объяву на подъезде мгновенно слиняла... кот продолжал медленно красться... ---------------------------------------- Летим ...

Читати далі...

Спокій у вічність відходить, Нерви напружені знов. Сонце знову заходить В неба схололу кров. Стандарти уже забуті, Правил не знає ніхто. Ти хочеш чіткої суті?! Купуй її! Ось, по 100! Бракує повітря і сили, Час уже нічого не вартий, Я йду до своєї могили, міняючи фініш на старти….