Мій світ сьогодні занедужав, Він утомився бути щирим, Тепер він сірий та байдужий До того, що існує в мирі. Чому ж тепер до світу мого Людська образа лине дзвоном? Не винаходив я нічого, Я миру став звичайним клоном.01.04.2016

Моїм непроханим віршам, Яких я не чекав від долі, У нескінченнім чистім полі Збудую я безсмертний храм. Він буде зовсім не такий, Які ви звикли зустрічати, У ньому головне – мовчати Та сльози струшувати з вій. Не бійтесь солі чистих сліз, Вони не зрадять, як ті люди, Від них омани й зла не буде, А тільки щирості ескіз. Я буду поруч з вами там, Нехай прозорий та незримий, Разом шукати будем рими Моїм непроханим віршам.10.04.2016

Я намалюю вечір на стеклі, Зірву із неба сонця жовту латку, Допоки світ не схований в імлі, Туман налляю з білого горнятка. Мене чекають зорі. Навзаєм. Давно не був в космічнім океані І не дражнив натхнення солов’єм У білому бузковому дурмані.08.04.2016

Я Вас лишив у прожитих роках, Коли чекав на долі добру милість, Носило небо серце на руках І зорями до снів моїх хилилось. І грались пісні. Тисячі пісень. Про це мовчали тисячі книгарень, Про це ліричний шепотів Дассен Із вікон тисяч затишних кав’ярень. Про це писали у своїх віршах Забуті та звеличені поети, І квіти у нев’янучих садах Навіювали радісні сюжети. Тепер Ви стали сіллю на щоках І відстаней поставили сторожу, Я Вас лишив у...

Читати далі...

Вік смокче днів одвічна монотонність, Жадає жертв із поглядів, чуттів, Де ж взяти стільки слів, аби бездонність Залляти до самісіньких країв? І як зібрати літери в намисто, Якщо вони, нестримані, течуть? Як віднайти хоча б краплину змісту Й змастити нею свій життєвий путь?07.04.2016

Розірвався ланцюг пуповини, Що губилась у нетрях стосунків, Я нікому нічого не винен, Закривайте подяки рахунки. Не чекайте, що буде відплата Доки я не зітлію на порох, Бо одвічні борги – гірше ката, Бо одвічні борги – перший ворог. Не шукайте моєї провини, Що мій запал для вас перевівся, Я нікому нічого не винен, Я давно з усіма розплатився.06.04.2016

Ми у небі вічнім Роїлися, Душі, легше світла Летючого, Та одного разу Спустилися, В пошуках свого Неминучого. Та земля, то зовсім Не килими, Нас на неї боляче Кинуло, І ціна тепер нам Один п’ятак, І назад, на небо, Немає як. Ніби ми були Не ворожими, Ніби ми були Чисті в задумах, Та тепер гріхи Тільки множимо На своїх життєвих Екзаменах.05.04.2016

Кружляють ґави чорнопері, То не птахи, то просто ніч, Малюють нерви на папері Черговий хворобливий спіч. І суму невідчутний дотик, Такий всесильний, хоч малий, Яких ще хочеш ти екзотик, Аби віддати спокій мій?04.04.2016

Ти загубилась восени, В краю між літом і зимою, Змахнула білими крильми І стала знову неземною. Ти забрала з собою дні Неімовірні та чудові, В яких я чув твої пісні На веселковій світлій мові. Забрала із собою хміль, Який роками був солодким, І, разом з хмелем, мимовіль, Взяла і сміху чисті нотки. Нема твоєї в тім вини, Що я собі заботу маю, Ти загубилась восени І я весь рік тебе шукаю.03.04.2016

Дня нескінченність промайнула, Із неба лляється сонатами, Я перетворююсь в минуле, В простеньку риску поміж датами. Та не боюсь того, вже звиклий, Що загублюсь в життєвім струмені, Таких, як я, мільярди зникли, Не залишивши навіть імені.03.04.2016