Коли тебе торкнеться темрява І перетворить у ніщо, Забуть про стони та прокльони, І не волай, мовляв, за що. Вже все сказала темна сила І тягне на пекельне дно, Коли та інших нагинала, Тобі же ж було все одно.22.03.2016

Скажи вітрам, Яке ім’я твоє, Скажи словам, Як тебе описати, В якому сні У серці розтає Колючий лід І того льоду грати. Скажи хоча б Куди мені іти? В руках чиїх, Чи заходу, чи сходу, Вир почуттів своїх Ховаєш ти І погляду медову Насолоду? Чи зможу перетнути Я межу Омріяної, жаданої Миті? Скажи мені, скажи мені, Прошу! Допоки можу я іще Просити.22.03.2016

Хочешь чаю? Прости что не кофе, Я его и не очень-то пью. Компенсацию будешь? Есть строфы Отразившие память мою. Отразившие мысли и взгляды, Может странные, может и нет. Не отнекивайся, нет, не надо, Это мой к пониманью билет. Вот он, жёлтый, немного примятый, С поперечной полоской «Контроль». Забирай – и в мой мир необъятый, Где сыграю тебе свою роль.22.03.2016

Пішов невдаха день зі сцени, Небесний світить пантеон, Я дивлюсь в ніч, вона – у мене, І щось шукаємо разом. Під голубими ліхтарями, Ламаючи кайдани брам, Шукаєм довго, та що саме? Не знаю відповіді сам.21.03.2016

Солнечный выстрел. Метко! Чёрная ночь – наповал. Боже, опять эта клетка – Тел человечьих металл! Боже, опять эти взгляды – Вакуум взглядов богаче! Серые ходят отряды, Будто война, не иначе. Катится в тартарары Кем-то приглаженный мир, Толпы – на битвы, в угаре, Я лишь один дезертир.21.03.2016

Якщо ти можеш – поясни, І, як не можеш, спробуй теж: Чому тебе приносять сни? Чому у них немає меж? Чому я з днями сам на сам, А в снах з тобою ще хтось є? Чому я бачу тільки там Тебе, і погляд розтає? Чому і в снах блукає шлях, Яким до тебе йду роки? Чому з мовчанням на вустах Своєї не даєш руки? Чому і дихання весни Тебе від мене стереже? Якщо ти можеш – поясни, Бо я заплутався уже.21.03.2016

В моём саду, где носятся словаИ застывают в янтаре камеди,В саду, где до сих пор блестит листваГорячим цветом золота и меди.Где запахами хочется дышать,Где ветер треплет волосы ладошкой,Где о вселенной нет охоты знать,Где доброта совсем не понарошку.Где для свободы – никаких плотин,Где боли крик теряется и глохнет,Хожу по тропкам до сих пор один, И буду там, пока он не засохнет.20.03.2016

Кому дыба, кому-то – плаха, Кому – удавка неудач, Кому-то яд единым махом, А мне – молчание палач. Мне тишина как гильотина, Что в шею вцепится вот-вот, Сосущий плен болотной тины И пыток лагерных оплот. Пусть ветер катится холодный От Ваших уст. Быть посему. Вы говорите что угодно. Я не обижусь. Я пойму.20.03.2016

Небеса, небеса, Я, нарешті, вас чую, Бо епоха мовчання Помирає уже, І по лезу ножа Не іду, а танцюю, Забираю своє, Відганяю чуже. Ви все знали, Я вірю, ви все ж таки знали, Що я роблю отут, В світі глухонімих, Ви не просто мене На цю землю послали, Мабуть, щоб розбудив Співчуття в вас самих.20.03.2016

Дивлюсь у душу, Стільки слів У ній лежало – точно ж знаю, У папці «Спам» Нема листів, У папці «Пам'ять» Теж немає. Немов покинули мене – На світі все колись минає, Лишилося Ім’я одне, Та й те з роками Розмиває.19.03.2016