Бруківка. Вечір. Схилена акація. Вітрини ваблять Блиском золотим. Гуде меланхолійно Ресторація, І підпирає небо Сивий дим. Холодні вікна Поглядами синіми Пророчать ніч І снів передчуття, І я мов тінь Просочуюсь між тінями,Та осягаю сутність небуття.[Приєднана картинка]

Як добре там, де спокій небо має, Де ліс старий біжить до видноколу, Де хмарами світанок вишиває Червоно-синій краєчок подолу, Де сказані слова немов причастя, Роки не помічаєш та години, Де вітер завжди теплий і для щастя Однісінької вистача людини. (малюнок Ніно Чакветадзе)[Приєднана картинка]

На схилі зачарованого літа, Де синій день спускається з небес, Де межі між сезонами розмито І тіні хмар танцюють полонез, Де прожитих років не чути крику, За помилки немає каяття, Там залишитись хочеться довіку Й думок тягар покласти в забуття. [Приєднана картинка]

П’є з річки небо сивий кінь, Хапає ніздрями світанок, Повільно хвилі точать рінь І ліс ховається в серпанок. Тепла благає очерет, Нові розучує поклони, Яскравий сонячний берет Верба приміряла до крони. Десь у містах вирує люд, Збирає до скарбничок миті, Та поспіх не потрібний тут, Тут можна просто небо пити.[Приєднана картинка]

Холодний вечір спокій береже. До снів натхнення невеличке має, Невидимий небесний Фаберже Зірками чорний космос прикрашає, А десь на протилежній стороні Роботою живуть людські отари, Сліпуче біле сонце на коні, І падають розплавлені ікари…[Приєднана картинка]

Голубоокі пагони цикорію, Малює синю блискавку ріка, Колись це поле бачило історію: Якійсь Петро прохвиськав батога. Ще й бідкався, мабуть, словами тяжкими, Не голосно, а так собі, тихцем, Шукав між звіробоєм та ромашками, Кульбабками, пахучим чебрецем, А потім плюнув та поїхав зморений І цяткою розтанув вдалині… Батіг проріс, весною перетворений, І весело підморгує мені.[Приєднана картинка]

Цей ліс сьогодні ясно-синій, У ньому сутінки живуть, У ньому ходять світлі тіні, Ховають денну каламуть. І розквітають дивні квіти, Сріблясту струшують росу, І хочеш навіть трохи жити, Щоб пити поглядом красу.[Приєднана картинка]

На древніх вуличках Памплони, Де не трапляються таксі, Середньовіччя у законі Та неприхованій красі. Там чути срібний дзенькіт дзвонів – Відраду щирих християн, Там ходить древній дух Бурбонів Та іменитих громадян. Там час обмеження не має, Епох сплітаються шляхи, І коло сонячне дрімає, І сяйвом миються дахи.[Приєднана картинка]

Ви можете бути різними, Всілякою міряти мірою, Та прошу, не будьте залізними, З холодними душами сірими. Підтримуйте пісню і бесіду, Живіть, не шкодуйте взаємності, Додайте-но кольору всесвіту, Він теж полюбляє приємності.[Приєднана картинка]

Зірковий слід комусь майбутнє пише, Холодний двір тривожать співом барди, Скажи, мій Боже, я тобі навіщо, Якщо таких на світі вже мільярди? На що я обернуся у фіналі? Потішу чим земну й небесну сфери? Який є сенс від тихої печалі, Якій уже не вистача паперу? А може у мені мета є вища? А може просто скоїв необачне? Скажи, мій Боже, я тобі навіщо? Так жити в цьому світі легше значно.[Приєднана...

Читати далі...