Благословляю цю добу, Усе, що в ній хороше буде, І маску неба голубу, І чисті музики етюди, І час, який іще не збіг, І хворобливу пісню серця, І навіть той крутий поріг,Що перетнути доведеться.[Приєднана картинка]

В державі Моголів Великих, Між давніх, мов Всесвіт, долин, У джунглях зелених і диких, Ходи не помітно хвилин. І в древнім покинутім храмі, Який рятував від недуг, Не чути хвали Гаутамі, Лише щебетання папуг. Ніхто не шукає нірвани, Спасіння від тліну могил, Розтрощують камінь ліани, І спогад стирається в пил. Тут серцю самотньо до крику, А десь, у палацах своїх, У пишності тонуть владики, І вічністю марять утіх.[Приєднана картинка]

Як добре на печі у мами, Ковтнувши кухлик молока, Тихенько гратись качанами, В кутку лякати павука, Цукеркою дражнити муху, Шукати жилу золоту, Булавкою пробити вухоТа кульчик вішати коту.[Приєднана картинка]

Коли розмішував Творець Цей Всесвіт ложкою столовою, Космічний пил летів половою І хаос правив за взірець. І було стільки нових слів, І простір розривавсь на клаптики, І розбігалися галактики Неначе хтось їх посварив. І була темрява глибокою, І був світанок золотим, Тепер чомусь всі прагнуть спокоюУ нетрях власних павутин.[Приєднана картинка]

Чи сяє в небі сонця обруч, Чи місяць в далечінь несе, Я Вас не прошу бути поруч, Я прошу бути, от і все. Ковтають мрії звичні справи, Рахунок виставляє час, Я не вишукую забави, Я просто прошу бути Вас. У цьому світі, де мізерне Дорожче вищої мети, Де сподівання ефемерні,Я прошу бути Вас. Завжди.[Приєднана картинка]

Той, хто вгору, майструє крила, Той, хто вниз, той майструє зло, Бо у нього – свиняче рило І душа наче чорне скло, Бо у нього, жильця Содому, На ті крила нема часу… Той, хто вгору, летить додому,А Содом – залиша внизу.[Приєднана картинка]

Ніч вдягнула своє Непримітне пальто, Запалив повний місяць Цигарку, Я сьогодні нічий, Я сьогодні ніхто, Я з людського утік Зоопарку. Ліхтарі на доріжках Скликали комах У красиві й пусті Хороводи, Говорили щось клени У темних чалмах (може, просто просили погоди?) Я не слухав отих Пишнолистих базік, І зірок не вишукував В небі, Я сьогодні нічий, Я сьогодні утік Від обридлих людей,І від себе.[Приєднана картинка]

Агов! Чи є люди у хаті? Дорослі. Маленькі. Усі. А можна до вас завітати? Що, можна? Велике мерсі. Хоча тут у вас тіснувато, Та це не завадить мені, Я місця займу небагато, Ще вистачить вашій рідні. Присяду на лавку тихенько, Торбинку свою розкладу, Ось світло, ось думка легенька, Ось жадане слово в меду. Тепер оминуть вас спокуси, А з ними розлуки та зло, Тому що я Щастячком звуся, Пробачте, що довго так йшло.Малюнок Ніно Чакветадзе[Приєднана...

Читати далі...

Можна грати Не знаючи нот, Вірш читати, Не знаючи літер, Та у душах не мати Чеснот – Це пройти по життю Наче вітер, Що за вікнами вчора Гудів, Без тепла, Без добра, Без слідів.[Приєднана картинка]

Зібрався в небеса, юначе? Вже навіть крила десь доп’яв… Чого на небі ти не бачив? Яких таких потрібних справ? Ще відірвеш від хмари клапоть Та зіпсуєш отим грозу, І зневажати будеш, мабуть, Усіх, хто ходить унизу. Давай-но цю крилату штуку – Поріжу ножицями гріх, Це називається «наука».Ну, все. Іди. Звикай до ніг.[Приєднана картинка]