Ізнов привиділось мені, Як степ стоїть в солодких росах, А понад степом скачуть грози На чорнохмарному коні. І благодать, якої мало, Така пречиста благодать, Отам, де з неба сонце впало Гарячу землю цілувать. І я сказав: зажди, не згинь, Такого треба як ніколи, Нехай твоя пребуде воля, І чорнохмарний скаче кінь.[Приєднана картинка]

Любить до смерті і по смерті, І вічно спокою не знать, Усі думки на порох стерти, Усі слова пересказать. Не знати сни куди подіти. Не знати як здолати час, І зрозуміти сутність світу, Який багатим був на Вас.[Приєднана картинка]

То був не я, то ніч була лукава, Незвичного хотілося душі, Душа шукала в дрімки переправу, А сни її несли у комиші. І звідтіля ніяк не йшлося, ніби Її піймав на чари водяник, І місяць в річці мовчки вудив рибу, І хмарний янгол зорі в небі пік.[Приєднана картинка]

Ну і де та зима? Помилились синоптики, Світ оцей мов родивсь Для заплаканих зим. Сонце чистить вікна Незашторену оптику, І пускає зайців Золотавих у дім. Ну яка ж то зима? То весняна фантастика, У якій не живуть Ані сніг, ані лід. На підлозі моїй Золотаві пухнастики, На колінах моїх Тихий сонячний кіт.[Приєднана картинка]

Я Ваш, незрівнянна Ледо! Пощо той глумливий сміх? Скуштуйте обіймів меду, І пристрасті слів моїх! Хтось має пручатись сили, А я от, на жаль, не зміг: Мої білопінні крила Лежать біля Ваших ніг. Життя це без Вас – досада, Марнотне, пусте якесь. О, Ледо, прекрасна знадо! Ваш лебідь цілком. Увесь.мал. Сальвадора Далі[Приєднана картинка]

Співай! Кричи! Біжи щодуху! У небо весело дивись! Тут навіть камінь має вуха, Я не кажу уже про ліс. Живи піднесено, неначе неспокій – то звичайний дим. І край оцей тобі віддячить, і точно визнає своїм.[Приєднана картинка]

О, диво! Диво дивокосе!О, очі! Очі неземні!Чи не за вами сіяв сльозикотрийсь хлопчина навесні?Чи то не ви пекли морозом,що леденіли ручаї?Чи не тому губили розум у верболозах солов’ї?Про вас нічні шепочуть зливи.За вами з туги сохне без.О, диво! Дивокосе диво, творіння пекла чи небес.[Приєднана картинка]

коли день новий то неначе прокляття і шансів спливає крізь пальці пісок коли із думок догорає багаття і пам’ять катує незроблений крок і виють довкола потворні химери і сіє мовчання небесна блакить, рибалки із теслею стукають в двері і просять до себе погрітись пустить[Приєднана картинка]

Не чекай на дива, мій сину, не буває судьба м’яка, вороженьки самі не згинуть, якщо в них не всадить кілка. Той, хто вірить лише надії, той втрачає даремно час: усміхається доля діям, а не снам інфантильних мас.[Приєднана картинка]

Як добре, що придумали сніги, Морозне небо, спогади про літо, Повітря невідчутної ваги, І враження, смачні та соковиті, Дзвінкий, напівпрозоро-синій лід, Вогонь у грубці і вечірню втому… Як добре, що придумали цей світ, Та ще й мене придумали у ньому.[Приєднана картинка]