хочу сюди!
 

Людмила

49 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 46-60 років

Замітки з міткою «пейзажна лірика»

Від літа залишились хризантеми

Від літа залишились хризантеми -Терпкі цілунки стиглих кольорів.Вкривають землю задубілі клениЧерленим листям від стрімких вітрів.Вітри шматують небеса на клапті, Птахів женуть на південь табуном.А за вікном палахкотять багаття...Огудиною пахне... І вином...[Приєднана картинка]

Літня замальовка

Плете туман мрійливо надвечір'я, Закутавши у плетиво ставок.Гаптує деревцята на подвір'ї Мереживом тоненьких гілочок.На небі сонцю стало вже затісно -Сховався в ніч бокатий чавунок.Звабливі зорі місяця опріснокПрипрошують до гурту у танок.Поволеньки у люлечці колишеСтарий ставок малечу-осоку...Та ось цвіркун порвав на жмутки тишу, Бо спати гріх у звабну ніч таку!І закружляла матінка природа, І розлилися хмелем солов'ї.А жабки вирвалися на свободу, Закумкали у росяній...

Читати далі...

Незчулися: зима прийшла у гості...

[Приєднана картинка]Біленьке сонце коливалося на нитці, З небес хмарки пірнали в сонні трави.Умілий коник вигравав на скрипціРоботи щонайменше Страдіварі!Грайливий вітерець гойдав травичку, Що пахла квітами, серпанком, медом.Кленок голубив молоду вербичкуІ плечі накривав туманним пледом.Було їм щасно серед тиші й світла, Де бабки мерехтять в солодкій млості.Тоді здавалось: літо буде вічно - Незчулися: зима прийшла у гості...[Приєднана картинка]

Вересень плаче рудими слізьми

Стривожена ніч - норовлива лошиця - Не креше, як в серпні, копитом зірки...Стожари спочити уклавши в копицях, Покірно латає небесні дірки.А небо розверзлось. З відчАєм відкрилоПечалі і сум, що снують між людьми.І хлипає вітер, гуде безнадія, І вересень плаче рудими слізьми...[Приєднана картинка]

Зимовий бал

Казкова тиша землю полонила, Манили зорі світ у теплі сни.Зима холодна літом теплим снила, Дні довгі рахувала до весни.[Приєднана картинка]Величний місяць посеред пітьмиЙ нічого більше - ні паркету, зали...І раптом серед холоду й зимиСніжинки в бальних сукнях закружляли![Приєднана картинка]Впокорені у сніг німі дереваВже не тримались гордо-величаво.А у землі, німої королеви, Горіли очі. Скрізь лунало: "Браво!"[Приєднана картинка]Це був насправді бал, мені повірте!Та щезли звуки...

Читати далі...

А весни вже не за горами

Про те, що весни вже не за горами, Шепочуть радо зорі в небесах.Течуть вони веселими струмками, Я чую їх у згуках-голосах.Дзвенять пташини піснею дзвінкоюІ пахнуть свіжістю п'янких полів.Ще трохи - й закурличуть над рікоюЕскорти весен - зграї журавлів.[Приєднана картинка]

На городі

[Приєднана картинка]Вже квокче картопля на нашім городі, В гніздечку капусти вітрисько ущух.Спіткнувся гарбуз - спочива на колоді, Із тину звисає його капелюх.Руді огірки поховались від спекиУ жерхлі намети пожовклих огудин..Бурчать помідори: "Сюди б дискотеку!"- Убрались в червоне і випнули груди.На плаці шикуються воїни браві -То службу проходять болгарини-перці.У млості завмерло і зілля, і трави...Лиш літечко мчить у шаленому герці!

Море красиве і в гніві

[Приєднана картинка]Кошлаті хмариська нахабно ввірвались, Просіявши сонце крізь сито небесне.Обурене море ворожим здавалосьПід силою буйних вітрів безтілесних.Далеко у Чорному морі крихку каравелуРозгнівані хвилі хотіли зламати.Мов чайку, самотню, сумну, невеселу, В тенета свої намагались спіймати.Неначе кораблик дитяий з паперу, Стрімка каравела в пучині крутилась.Та вирвалось сонце з полону рожеве - Вітриська ущухли й назад відступили.Впокорена, стихла мінлива стихія -І біла вперед попливла...

Читати далі...

У чеканні зими

Забивається холод в шпариниІ висмоктує звідти тепло.Грудень стукає в кожну хатинуНагадати, що літо пройшло...Кує землю морозно- холоднуУ брунатно-сірявий капкан.На асфальті чорняві ворониВитанцьовують степ чи канкан.Немов штучні, німі орігамі, Не махають дерева крильми...Вигляд зблідлий і зовсім негарнийМають люди в чеканні зими.[Приєднана картинка]

Задивилось небо на дерева вниз

Задивилось небо на дерева вниз - Залишило колір синій у воді:Танцювали з вербами від душі стриптизІ тремтіли в ражі клени молоді.Тріпотіло листя ніжних осичин, Шаленіли клени від сестер -вербичок.Залишались верби без тісних кофтинІ звільнялись, звабні, від легких спідничок.А вітрисько-вітер вигравав їм пісню, Потім вверх здійнявся - поминай, як звали!Схаменулись, діви, та було запізно.Залишились голі - їм незручно стало...[Приєднана картинка]