Пірнув за небокрай небесний сонях І день дограв свої нікчемні ролі, Тримає смуток серце на долонях Та кігтиками стискує поволі. Але ще вірить серце в романтичність І просить проявити милосердя, І голос мій протнути прагне вічність, В якій його замкнули спересердя.08.11.2015

Ты ушёл, человек, от мирской суеты, Что взрывается, плавится, жжётся, Я хотя бы любил, ну а что сделал ты В том отрезке, что жизнью зовётся? Ты теперь – тишина, еле видимый дым, И заботливо прошлым окутан, Я хотя бы звенел, ну а ты был каким? Чем запомнился хоть на минуту? Слышишь шелест листвы? Это ветер, скорбя, Тень мою провожает в дороге. Я хотя б парой строк нацарапал себя, Ну а ты что оставишь в итоге?

Минуле з кожним кроком сонця гине Та прозаїчна пишеться картина, І смокче день увагу по краплині, Немов він недолюблена дитина. Повзуть асфальтом тисячі мурахів, Які себе людьми зовуть наївно, Та кожен з них – пішак гігантських шахів, І боги їх на місце ставлять гнівно.

Не важно, сколько будет спето, Пусть с вдохновеньем, пусть с напором, Я промелькну и кану в Лету, Блеснув на небе метеором. Пусть век расправится со мною В очередной своей забаве, Да лучше плавиться звездою, Чем тиной пролежать в канаве.

Кружляє осінь мрякою холодною, Дерева жовтий скинули вінець, І дихає душею благородною Елегія закоханих сердець. Дзвенять серця та піснею невпинною Оплакують сумні осінні дні, Та осінь що? Хіба вона є винною, Що в тих серцях багато глибини?

Переступить через себя И переждать, Перетерпеть, Перегореть, Перенастроиться И переплавиться. А что в итоге будет? Да что угодно, Но не то, что раньше. Я не хочу…

Я так хотів від тебе бути вільним, Волів не пити пристрасті та болю, Бажав я бути мармуром суцільним У забутті одвічнім ореолі. Я мріяв стати перекотиполем, В твоїм житті розвіяним туманом, Але глузує знов із того доля, Вона на мене інші має плани.

В небесном даре бессердечном Одно есть правило простое: Писать о вечном можно вечно, Всё остальное – слов не стоит.И дел не стоит тоже.

Ах, это ты… Я думал это сна, Прозрачное виденье поутру, И тайны суть в тебе заключена, Что вновь со мной ведёт свою игру. Ах, это ты… Я думал, что восход Коснуться не захочет дней моих, И я терял за годом новый год, Не видя глаз глубоких и живых. Не видя цели, я существовал И тихо плыл в закатные края, Пока в дороге свет не повстречал. Ах, это ты… Ну, здравствуй, это – я.

- Кохання, все, Гаси вогні! Минай уже! Минаєш? - Ні. - Та розчинись У чужині! Залиш мене! Залишиш? - Ні. - То дай хоч відповідь Мені: Ти трохи глузду Маєш? - Ні. Але я – скарб, А не мідяк. - Так ти – мій дар? - Виходить, так…