Как тебе спится, забытый давно День, утомлённый делами? Месяц стучится словами в окно, Страсти баюкая пламя. Как тебе можется, прошлого дым? Сны помогают хоть как-то? Ты перестал быть извечно гоним В дебрях Молочного тракта? Как тебе верится? Верится ли? Пусть и немного, во что-то, Видишь, как зарево тает вдали? Это сгорают заботы. Это искрится ошибок звено В длинной цепочке поступков. Как тебе спится, забытый давно День, настроений скорлупка?16.12...

Читати далі...

Мені уже давно не все одно,Чи є життя у світі потойбічнім,Чи краще за життя земне воно, Чи просто сном є тихим, летаргічним.Хоча уже не вірую в богів,Отих дітей, всесильних та примхливих,Але щось є, якійсь володар слів,Довірливих, принадливих, чутливих.Я хочу так потрапитись йомуНа очі, зруйнувавши потаємність,Та запитати, дивного, чомуВін дав мені слова, а не взаємність.15.12.2015

А осінь ще була живою,Хоч і роздягнута давно,Із неба падала росоюТа осідала на вікно.І були зорі чисті-чисті - Прикраса осені чола,Журба занурювалась в листяІ під деревами спала.І все було відверто й просто,І почуттів палав камін,З душі зривалася коростаТа плив співочий, тихий дзвін.15.12.2015

Я знаю, що мене не люблятьНі очі твої, ні вуста,Чоло долоні не голублятьІ до душі не пригорта.Я знаю, сподіватись марно,Яка є користь в маячні?Вогонь був спалений бездарноІ, разом з ним, минулі дні.Я знаю, навіть, що, напевне,Хоч помилитися хотів,Охоронятимеш ти ревноСвій спокій від моїх чуттів.Стовідсотково не затопитьТебе до мене почуття,Не знаю я лише, чи зробитьЦікавим це твоє життя.15.12.2015

Полон чуттєвий. Каторга. Неволя.Розводи райдужні у водоспаді слів.На небі сьомому народжується доля,А я до першого іще не долетів.А я ще по землі, один, блукаю,Один - це не синонім для свободи,І забуття, і спокою не маю,Оце і є моя від бога нагорода.15.12.2015

Спливає час потоком голубим,Життя давно закінчилися жарти,Твій п'єдестал не зайнятий ніким,Його ніхто, повір мені, не вартий.Нема на світі жодної душі,Якій би я дозволив там побути,Людей багато, та вони - чужі,Моєї їм не подолати смути.Мені допомогти їм не дано.До цього звик. Іду уже за обрій.І що зі мною буде - все одно,Аби тобі було на світі добре.14.12.2015

Чистый путь. Мороз и ельник.Взгляды пристальные звёзд,С воскресенья в понедельникПерекинут ночи мост.Тишины - как не бывало,Где-то ухает сова,Сочиняется помалуВека новая глава.От заката до востокаИ от севера на югНе кончается дорога,Ей кончаться - недосуг.Жизнь такая непоседа,За собой увлечь? Шутя!И по ней я еду, еду,Даже с места не сходя.14.12.2015

Сегодня то же, что всегда - Минут привычное дрожанье,Событий мутная водаИ века вечное молчанье.Стада бегущие людей,Без смысла, лишь бы дело было,Крик самому себе - "Не смей!Не смей впустую тратить силы!"И ожидание... Чего?Чем удивит ещё пространство?Хочу я только одного - Взорвать пустое постоянство.14.12.2015

А я неправильний сьогодні, А, втім, і вчора був таким, В моїх віршах – сумна безодня В моїх очах – тривоги дим. В моїй душі – неоднозначність, Є сенс, а іноді – нема, Шалена вчинків необачність І мрій – на ціле синема. І серце, що життя колише, Слів не боїться полину, Воно боїться тільки тишу Й нерозуміння глибину.13.12.2015

Рисует белой пудрой мгла Холодные рассказы, И туч сливаются тела, И корчатся в экстазе. Какой волнующий сюжет! Величественный, страстный! На щёках проступает цвет Нескромный, ярко-красный. Под снегом сгорбились дома И вместе дремлют дружно, Совсем нетихая зима И так, наверно, нужно.13.12.2015