Сьогодні вечір добрим є. Сьогодні вечір – старомодний: Неквапно час копитом б’є, І світ до радості голодний. Повільно падають зірки, Душа мугикає колядку. Тепло торкається щоки, Тепло безмовності і згадки.[Приєднана картинка]

Пішли дивитись грудню в очі, Він у лісах давно заліг, Де ієрогліфи сорочі Зоря насипала на сніг. Там вітер довгі монологи Читає тіням самоти, Там в кожнім дереві – епохи, Живі історії, світи! Там кожне судження – пророче, Усі незлагоди – мов дим. Пішли дивитись грудню в очі, Пішли мовчати разом з ним.[Приєднана картинка]

У цій звичайній, ніби, даті, У переораному дні, Безмежне море благодаті Відчути випало мені. Летіло сонце у блакиті, Манячив ліс на стороні, Я був живий у цьому світі, І світ живим був у мені.[Приєднана картинка]

У сузір’ї Великого Котика Від сметани кругліють животики, Зграї рибні пасуть, А коти не живуть, Тільки миші – Така от екзотика.[Приєднана картинка]

А це було ще восени: Змінивши кожушину, Маленький зайчик бачив сни Про тридцять три морквини, Про сад на березі ріки, Про запахи медвяні, І не водилися вовки У тому сні морквянім.[Приєднана картинка]

Поснули вулиця і хата, Поснула біла алича, У небі хмарні дитинчата Уже не грають у квача. А до світанку ще не близько, А для потіхи настрій є, І поле міряє зайчисько Та снігу спати не дає.[Приєднана картинка]

Життя верталось в береги, І всесвіт був якийсь розмитий, А за вікном цвіли сніги, А за вікном забули літо. І не тримався день в сідлі Та під горбок котивсь помалу. Останні ябка на гіллі Когось уперто виглядали.[Приєднана картинка]

Не вір чуткам, вони лише примари, В них змісту – як у карканні ворон. Тебе чекає слава, Вольдемаре! Тебе чекають подвиги і трон! Ти ліпше прислухайся до надії, Що підставляє бідному плече, І той, хто нині глузувати сміє, Той завтра кров’ю наглою стече! Найкращої нема за помсту кари Для всіх самовдоволених нахаб! Не вір чуткам, маленький Вольдемаре! Ти – княжич, Вольдемаре, а не раб![Приєднана картинка]

Чи то дощ, чи то сніг, Чи зима, чи то ні, У природи давно Поламалися плани. Виє вітер у комині Хижі пісні, І блукають думок Неприборкані клани. У холодних обличчях Прадавніх ікон Зачаїлась скорбота За світом глибока, І дрімає у грубці Вугільний дракон, Підглядаючи хитро Малиновим оком.[Приєднана картинка]

Заворожило, замело. Холодний шлях, година рання. У поле вибігло село Стрічати півнями світання. Заклякла світу карусель. Хатин виблискують зіниці. І одинокий журавель Води випрошує в криниці.[Приєднана картинка]