Его мать, Шарлотта, была дочерью профессора и тогдашнего ректора Львовского университета Франца фон Мазоха. Некоторые исследователи указывают на её украинское происхождение.

На месте дома, где родился будущий писатель, теперь стоит известный во Львове «Гранд-Отель».

Его отдали на выкармливание к украинской крестьянке в городок Винники подо Львовом. С её молоком он впитал и любовь к земле своего рождения, которая не покидала его до конца жизни. Впоследствии, уже будучи писателем, Захер-Мазох много из услышанного из уст кормилицы вплетал в канву своих немецкоязычных новелл. Когда Леопольду было 12 лет, семья переехала в Прагу, где мальчик выучил немецкий язык.

Как утверждают литературные энциклопедии Германии и Австрии, в 1860 году Леопольда фон Захер-Мазоха пригласили читать лекции по истории во Львовском университете.

Захер-Мазох обстоятельно изучал язык, обычаи и переводы народов Галичины. Наилучшие новеллы из народной жизни входят в сборник «Галицинские рассказы» (1876), «Еврейские рассказы» (1878), «Польские еврейские рассказы» (1886).

Переживания личной жизни Захер-Мазоха, который получал патологическое сексуальное наслаждение от подчинения физическому и эмоциональному насилию со стороны женщин, нашли свое отображение в его произведениях.

Галицкий журналист и литератор Левко Сапогивский во львовском журнале «Заря» в 1880 году так писал о писателе: «Захер-Мазох первый из чужестранцев возвеличил наш народ с такой любовью, которой тяжело даже между нашими авторами найти».

В апреле 2008 г. во Львове открыли кафе Захер-Мазоха. Интерьер кафе увешан мазохистскими предметами — плётками, цепями, наручниками.

В апреле 2008 г. во Львове открыт памятник Захер-Мазоху — статуя высотой 1,7 м. На груди памятника вмонтирована лупа, через которую видно сменяемые эротические картинки. В левый карман статуи можно просунуть руку и нащупать половой член писателя (исподнего на нём нет).

В 40 років Сковорода впав в Транс (в контакт з Богом). Відтоді він почав вважати себе не Рабом , а Сином Божим.

 Істинну людину визначає її внутрішня духовна сутність – “Бог”. Божественне начало споконвічно притаманне людині, вона причетна до “ царства божого”, закладеного в неї. Тому пізнати в собі божественну суть як вищу істину, розгадати загадку символічного світу” становить сенс життя і досягнення справжнього людського щастя. Можливість здійснення цієї мети Сковорода вбачає в процесі самопізнання. Цей шлях робить людину вільною, а вільна людина не може бути рабом.

Пісня №7

Глава 1-ша: ПРО БОГА  

Весь світ складається з двох натур: одна — видима, інша — невидима.

Видима натура називається створінням, а невидима — Бог.

Ця невидима натура, або Бог, усі створіння пронизує й утримує; всюди завжди був, є і буде. Наприклад, тіло людське видиме, але розум, що пронизує й утримує його, невидимий.

З цієї причини у стародавніх Бог називався Всесвітній Розум. Для нього ж у них були різні імена, наприклад: натура, буття речей, вічність, час, доля, необхідність, фортуна та інші.

А у християн найвизначніші для нього такі назви: дух, господь, цар, отець, розум, істина. Останні два імені видаються більш властивими, ніж інші, тому що розум взагалі нематеріальний, а істина вічним своїм перебуванням цілком суперечить непостійній речовині. Та й тепер у якійсь землі Бог називається іштен. Щодо видимої натури, то в неї також не одне ім'я, наприклад: речовина, або матерія, земля, плоть, тінь та інші.

     Мова Бога – це творіння. Коли ви радієте своїй творчості, Бог радіє разом з вами. В цьому і є істинне служіння Богу, а віра в Бога – це насамперед віра в самого себе, в силу своїх можливостей, як Творця. Частинка Творця є в кожній людині. Принесіть же радість Йому. Наскільки ви вірите в свої можливості, настільки Ви вірите в Бога, і тим самим реалізуєте сказане «По вере Вашей да будет вам»