«Пам’ять на життя»

Прогрес науки є і буде,

Назад не буде вороття

І дуже пильно треба, люди(!)

Цінити Землю і Життя.

(Богдан Скробут  «На Київській землі»)

Чорнобильська трагедія не має відліку в часі, вона безповоротно вічна — пам’ять про неї ніколи не згасне. Україна зазнала найбільшої біди від мирного атома… Зазнали біди і наші українські люди по селах, що віками жили на прадавній поліській землі. «Була на цій землі, освяченій Божою благодаттю, правікова культура, живили, тішили серця поліщуків народне мистецтво, пісня, танці, християнська віра, мораль, правікові звичаї, обряди і ще — правікові дохристиянські вірування в духів, водяників, домовиків, лісовиків, русалок, яких зазвичай немало розплодилося з казками, легендами, оповідками. Що сталося з народною культурою, народним мистецтвом в післячорнобильські дні? Що сталося з селами, хатами, яких недоля позбавила людського тепла, а людей, які жили в цих селах і хатах, змусила покинути насиджені гнізда? Чи житиме народне мистецтво Полісся в постчорнобильську днину? Які скарби вдалося зберегти і які розікрали мародери? Скільки церков з чорнобильської зони пограбовано мародерами і де оті з них ікони, в яких оселях колекціонерів осіли і як донині із стін «фонують»?… Питання, питання…» - пише співробітник НАН України Олександр Федорук.

Від техногенних катастроф гинуть  цивілізаційні цінності — народні мистецькі пам’ятки, а щонайприкріше — зупиняється тяглість місцевих творчих традицій. 

18 років поспіль сміливці – їх називають «сталкери», а з ними і Ліна Костенко, рятують те, що збереглося в покинутих оселях, де тепер господарює вітер. За матеріалами тих експедицій творчою групою майстринь-вишивки з кількох міст донецької області створена перша в україні (поки що невелика) колекція вишитих зразків орнаментів з вишивок із сіл зони відчуження. Ці вишивки вперше експонувалися в червні ц.р. у Донецькому обласному художньому музеї

Як і мова орнамент має велике значення в культурі народу, іноді навіть важливіше. Справа в тому, що він сприймається нашою свідомістю як інформація, що приходить до нас ззовні. Яким чином відбувається цей процес трансформації – таємниця, над розгадкою якої працюють різні люди. Одні – щоб глибше пізнати природу людини, розгадати послання древніх, залишені нам предками в знаковому та орнаментальному вигляді. Інші – щоб створити новий, один з найстрашніших засобів негативного впливу на людство. Їм зрозуміле одне: орнамент і знак є інформаційнозаряджений образ. Якщо його зарядити «як слід», то він може бути  творящим або руйнівним. (Згадайте як ми сприймаємо  музичні образи. Під одну мелодію - плачемо, під другу - скачемо, під третю - засинаємо, під четверту - співаємо і т. д. Як і орнаменти вони мають свої ритми. Деякі Музиканти відчувають мелодії орнаментів.) 

Поліщуки збарегли ці знання, про свідчать назви орнаментів ("Квітка життя", Роздуми про життя", "Хрести" і т. п.).

 Отже, якщо хочеш щось добре зробити в житті – не дай пропасти вишивці, цьому неоціненному скарбу мистецької культури.

Людмила Огнева - автор проекту виставки «Пам'ять на життя»

Від 22 липня частина композиції «Пам'ять на життя» розміщена у виставковій залі меморіального музею Т.Шевченка («Хата на Пріорці») в Києві