-----------------------------------------------------------

        ***                 ***                ***

Заховані скарби пережитих думок.

Один лиш тільки крок до них,

Один лиш крок...

На шляху до мети ще безлічі тривог,

Стрічаю тільки рок, його не обійти,

Стрічаю рок...

Тримаючи меча я розтинаю простір,

Шматуючи тіла, пускаючи під обстріл.

Схвильована свіча згоряє на вітру.

Вся в тріщинах стіна, здається що помру

Ця битва не пройшла, попереду мотив...

Зоря наче зійшла, не та що хтось хотів.

Висоти розітнуть, заковані вершини

І хмари упадуть, схиливши свої спини.

Заховані скарби пережитих думок,

Стрічаю тільки рок, його не обійти.

На шляху до мети ще безлічі тривог,

Один лиш тільки крок до них...

Лиш крок...

Нічка на дворі.

Десь по степу бігає кінь.

На небі танцюють зорі.

Мені спати як завжди лінь.

Чумацьким шляхом

В мріях своїх піду.

В далечінь.

А десь по степу,

З вітром на перегонки,

Бігає кінь.

Я люблю ніч.

По сузір’ям її в мріях блукаю.

Десь за темрявою криється таємниця.

Я її відшукаю.

Дмитро Дідківський.

         1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114393/

Троянди красиві квіти,

Та стебла їх в колючках.

Спробуй їх не обережно зірвати.

З’являться рани на твоїх руках.

Дівчата чарівні і ніжні.

Та щирим будь з ними завжди.

Бо серце твоє поранять.

Залишиться шрам на віки.

  Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114414/

Люди йдуть в ніч.

Відходять в інші світи.

Ніч темна, смерть біла.

Лише два кольори.

Білий і чорний колір,

Символи зла й доброти.

Білий і чорний колір,

Різні два береги.

Я не знаю навіщо,

Але люблю чорний колір.

І як світить в ночі зоря.

Я люблю правду,

А вона завжди зла.

Дмитро Дідківський.

       1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114361/

Подивіться як рвуться кайдани.

Надоїло в рабстві нам жити.

На нас рухаються танки.

Тільки нас вже не зупинити.

Хай наші сили не рівні.

Нас нічим вже не залякати.

За ВОЛЮ і НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.

До кінця нам потрібно стояти.

Скільки нас у бою загине?

Скільки нас уже полягло.

Тільки в рабство нас

Вже не вернути.

У імперію де править зло.

        1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114312/

може і не точно, але так уже вийшло

<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<

Ми просто знайомі, ні дати не взяти,

Ми здатні крізь відстань миттєво стрибати.

По цілій планеті, мов павутиння...

Ми в інтернеті в процесі творіння

Програми, музони і відеофільми,

Зв`язкові сигнали, незримі лінії.

Земля обплутана проводами...

Вся інформація разом з нами

Любов і розлука, диверсії хакерські

Віруси є і є навіть Касперський.

Час тут влітає в космічні швидкості,

Стрічаються одно- і різноманітності

Тут можна запросто загубитися,

Знайтися і знову десь заблудитися...

Та все ж головне - ні дати, ні взяти -

Себе в інтернеті не втрачати

>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>>

>>>>>>>>>>>>>>>>>

Призабуті слова...

Втрачені території.

Моя муза жива

Десь на обрії...

Спалене майбуття...

Гіркий присмак іронії.

Все минуле життя

Втомлене від агонії.

На узбіччі доріг

Шанси просто покинуті.

Зберегти їх не зміг

І лишились не стрінуті.

Тіні сказаних слів

В непочутих піснях,

В доленосній імлі,

У непройдених днях.

Все ж не кину пера,

Не повірю фаталу історії.

Адже муза жива...

Десь на обрії...

>>>>>>>>>>>>>>>>>>

На поляні в лісі

Вогнище палало.

Братів своїх й сестер

Воно зібрало.

Хочу вам сказати.

Перед тим, як вино пити.

Давайте у мирі

І в злагоді жити.

Ми всі злі

Брат на брата з сокирою йде

Так вирішують вони, суперечки свої.

І до чого це все приведе.

Хочу вам сказати.

Перед тим, як вино пити.

Давайте у мирі

І в злагоді жити.

Ми не знаємо що

Зле, а що добре.

Майже всі без Бога живемо.

Але що ми посіємо.

Те і зберемо.

 Хочу вам сказати.

Перед тим, як вино пити.

Давайте у мирі

І в злагоді жити.

Дмитро Дідківський.

Лютий 1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114236/

Вже  світанок вставай.

Вдягайся й додому іди.

Якщо щось не так пробач.

На роботу потрібно іти.

Яка чудова була ніч.

Місяць світив у вікно.

Ми з тобою були на канапі.

На столі стояло вино.

Мене чекає тяжкий день.

Ніхто не в змозі допомогти.

До побачення крихітко,

Й ще раз пробач.

Приходь до мене в ночі.

  Яка чудова  ніч.

Місяць світить у вікно.

Ми з тобою на канапі.

А на столі вино.

Дмитро Дідківський.

31.1.1998 рік.

Російська версія цього вірша звучит так http://blog.i.ua/user/730468/114155/

Не судилося нам разом бути.

Такі вже в нас долі.

Нам тепер у різні вікна.

Світить місяць й зорі.

     Все що було,

     Все пройшло.

     Нам з тобою

     З одного фужеру.

     Вже ніколи

     Не пити вино.

Не іти по одній дорозі.

В дощ, під плащем одним.

Не стояти, на одному порозі.

Був вогонь, залишився дим.

     Все що було,

     Все пройшло.

     Нам з тобою

     З одного фужеру.

     Вже ніколи

     Не пити вино.

    Дмитро Дідківський.

       1998 рік.

Російська версія цьго вірша звучит так http://blog.i.ua/user/730468/114025/