Замітки мої вірші

Замітки з міткою «мої вірші»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

День напився сьогодні, нарешті, вина...

12.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

День напився сьогодні, нарешті, вина,
і лягає, вдоволено-п'яний,
Ходить парком порожнім якась дивина,
тягне з яру сорочку туману.
Крутить темрява в затінку сонне кіно.
Заклопотанність втомлена гасне.
І останніх годин проростає зерно.
Трохи сиро. І просто прекрасно.

Коментарі: 4

rutzit

Ховало сонце об'єктив...

11.02.20, 20:30
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Ховало сонце об’єктив,
Летіли хмари – сірі душі,
Сьогодні снігу світ хотів,
Виходив дощ, і той не дуже.
Весна далеко десь ішла
І лютий був не зовсім лютим,
Бажалось чайного тепла
І слів тепло хоч раз почути.

Коментарі: 9

rutzit

Лютий. Світань. Неділя.

10.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Лютий. Світань. Неділя.
Серця знайомий зліт.
Бігає сонце в милі,
дивиться, як там світ.
Глухо бурмоче траса,
цей ненаситний звір,
хтось вибива паласа,
тільки дратує двір.
Музика звідкись лине.
Ходором ходить сміх:
то звеселивсь хлопчина,
в нього, нарешті, сніг.

Коментарі: 5

rutzit

Неба розкрита рана...

09.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Неба розкрита рана.
Вітер пасе овець.
Оком Альдебарану
дивиться в ніч Тілець.
Топить долину мряка.
Часу тремтить хода.
Стогне якась гілляка,
певне про щось згада.
То є не вічним? Знаю.
Поки душа жива
навіть краплина раю
може творить дива.

Коментарі: 4

rutzit

Пий, друже, слів моїх вино...

08.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Пий, друже, слів моїх вино,
покинь думок марудство,
хоч ми з тобою вже давно
в червоній книзі людства.
Не вір у всеосяжність змов.
Не вір зіркам і датам.
До нас ще й досі не прийшов
паталогоанатом.
Він іншій служить ще біді,
у інші дише лиця.
Ну а як прийде... що ж... тоді
зустрінем, як годиться.

Коментарі: 2

rutzit

Коник

07.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

У небі хмари - купою
(божествене безе!)
Асфальтом коник гупає,
щось возиком везе.
Доріжка сохне росяна.
Короткий день дріма.
Чи то зима, чи осені
завершення нема.
Нема чомусь морозика,
нема весняних сліз.
Є хмари й коник з возиком.
Цікаво, що він віз?

Коментарі: 4

rutzit

Йдемо у поле...

06.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Йдемо у поле, де душа
від щастя бігає кругами,
Де хмару місячне лоша
жмакує вогкими губами.
Де небокраю в’ється нить,
дріма у травах сон-приблуда,
І час поволі цокотить,
не поспішаючи нікуди.
Де чародій-туман житам
сорочку шиє ясно-сіру.
Йдемо у поле, бо містам
уже давно нема довіри.

Коментарі: 3

rutzit

Спи, зайчику...

05.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Спи, зайчику. Заплющ розумні очі.
Поринь у царство мальовничих див.
Он, чуєш, як котусик наш муркоче?
Він мишку уві сні уже зловив.
Давай накриєм ніженьку побиту,
ще заживе історія сумна.
Ще буде все: і літо, і до літа,
а осінь хай тебе іще не зна.
Хай не бруднить думки твої гризота,
для неї ще не зроджено доби.
А зараз спи. Така твоя робота.
Спи, зайчику маленький. Просто спи.

Коментарі: 4

rutzit

Чи змінились часи...

04.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Чи змінились часи.
Чи це сон.
Чи це яв.
Чи негадане трапилось
чудо:
У цієї зими
хтось білила покрав,
і накидав довкола
бруду.
Певне й посмішку
намалював на лиці,
бо вдалася ця витівка
груба,
І по чорних лісах
нарікають зайці,
що даремно міняли
шуби.

Коментарі: 4

rutzit

Той хутір звався "Непролазний"...

03.02.20, 20:00
вірші, мої вірші, рифмоплётство

Той хутір звався "Непролазний",
хоча, звичайно, не для нас,
Там ліс зелені шкірив ясна
і спочивав у стріхах час.
Тікала стежка по-під плотом.
Ніс тишу день на барані.
Тягнуло сирістю з болота,
яке темніло вдалині.
Десь у містах цвіли печалі,
учинків падали плоди,
а ми, захоплені, стояли,
і не хотілось нам туди,
якісь дрібні чіпати теми,
невдах отримувать клеймо...
Хай світ спішить... А ми - окремо
ще трохи тут постоїмо.

Коментарі: 7