Затянусь сигаретой я горькой,

И дымок тонкой струйкой пущу.

Рожу скорчу задумчиво-томно,

Для тебя я слова подыщу.

Надоели вопросы зануды,

Добыванья признаний моих.

Отчего я так часто задумчив,

Откровенно плюя в остальных.

Говорят, раньше Ветер был бойкий,

Разметал на пути города.

А сейчас стал какой-то спокойный,

Может горе пришло иль беда?

В чем-то правду ты в Ветре заметил,

То, что грусть пеленой на глаза.

Временами он ходит невесел

Взор пустой устремив в небеса.

В одиночестве мыслью терзая,

Запивая всю горечь вином,

Окружающий мир отметая,

Он бесцельно бредет под дождем.

Он тоскою овеян вселенной,

Взглядом он охватить хочет всё.

Среди всех окружающих женщин,

Отыскать бы хотел он ЕЁ.

© Ветер Города

                                Я дуже люблю свою країну і тому вирішив написати цього вірша.

Для мене моя Батьківщина,

Завжди важлива, бо ніяк,

Не можна дать собі забути,

Які страшнії вона муки

Перенесла. І все для того,

Щоб ти сьогодні вільним був.

І пам’ятав, що ти повинен,

Всіх поважати тих людей,

Які життя своє поклали заради волі,

Задля тебе. Задля країни. України.

Можливо зараз ти байдужий,

І все живеш своїм життям,

Не пам’ятаючи минуле. Страшне минуле.

Але я,завжди згадаю тих людей,

Які дали мені майбутнє. Моє майбутнє.

Ще скажу: Любіть, цініть і поважайте,

Все те, що маєте. Бо ви –

Творці майбутнього. І будьте

Патріотичними, хоч трохи!

Бо той, хто любить рідний край,

Вартий поваги від людей,

І здійснення своїх бажань.

                                                                    (c) 2007

ЗЫ В деяких словах наголос на останні літери