Що врешті-решт розплющив мені очі

І став таким противним і гірким.

Для чого ж я пішла тоді з тобою,

Твою жагу з своєю аж до дна

Я випила, вона ж була чужою

Украденою в нас обох була?

Ми розійшлися, наче вітер хмари

Зустрічні розігнав у вишині,

Що злитись у екстазі так чекали...

Ми розійшлись, чого ж так жаль мені?

То що ж було в нас? Ким ти був для мене?

Що ще і досі у твоїх очах,

Я на своє хотіння мимовільне

Завжди читаю-відчуваю „так”?"                                  Angel W

Я був для тебе... вітром... наче східним.

І свіжим подихом.. що вже пройшла Весни.

А може ... Па'мять познущалась своєрідно...

З твоїх бажаннь... Що претворились в сни.

І всі твої ... були і мої... мрії.

У них відчув я... присмак  гіркоти...

Останнім часом... чи  не є це дивним?!

Не довелось, на жаль ... нам ще зустрітись...

Але ту Зустріч... буду ще чекать.

На руки ти зіллєш... та допоможеш вмитись...

Даси, щоб втерся ... в півнях рушника...

І я до грудей... до своїх притисну...

Твій ніжний... Ще дівочий стан.

А ти на шиї на моїй повиснеш...

Руками обхопивши...  прошепочеш  знову "так"...

Я мог бы дать тебе тысячу разных имен,

                                 вот в чем вопрос?!              

На свете много других, сотни ласковых жён,                

Ласкающих взор... водопадом волос.

И все же, я не хочу дать тебе

эти тысячи слов,

Ведь кто-то их до меня нашел...

средь сияющих звезд…

И наяву иль во сне часто видишься мне...

Я среди облаков, фонтанами брызжущих грез.

Я хочу быть с тобой, но хочешь ли этого ты?!

Все слова и мечты в слове одном.

Море разных имен в мире людской суеты,

Но имя одно лишь ищу… в море я том.

Я могу дать тебе тысячи разных имен.

Чьи-то уста шептали тебе их

не раз…

Как бы ни был красив

                          тот или этот пейзаж,

Все равно... вижу Тебя я

на нем.

"Твоя душа на озеро похожа,
на озеро без дна и берегов.
Любовь и я в нём раствориться сможем,
и возродимся (Мы) в плетении стихов."
                                                                               Oloneya

Мы в междурядьях возродимся  строчек...
В слиянии  познаем... суть, экстаз!
И среди  прочих разных звуков , букв ...и точек...
Услышим, как рождается... Весна!!!
Увидим, как Любовь в сердцах пылает,
И светом ярким порождает  в душах... Страсть...
Она в тебе, уверен я ... зажглась.
И озеро...  От той Любви...  сияет!!!
                                                                               Master

"А мы с тобой едва-едва знакомы,

И запах губ  горящих до истомы,

Сквозь даль дорог и скорость километров

Чтобы обнять июньским теплым ветром,