хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Комп'ютерні обновки

Поки збираю матеріал для замальовок воєнного часу, покажу обновки для компа. На фоні відсутності інших тем для фотооглядів це хоча б щось. Тим паче, для мене це яка-не-яка, а подія. А можливо, ви й собі захочете подібні апгрейди?Що це за обновки? Наліпки на клавіатуру і сучасніший та потужніший wi-fi роутер. Не скажу, що це нагальні потреби — просто погуглив і дізнався, що мас-маркетові (мембранні) клавіатури мають клавіші, які швидко стираються, а механічні коштують дорого. Тому знайшов, як...

Читати далі...

Цю істрію повинні знати всі українці - 3 (Закінчення)

  • 09.10.23, 22:40
Аби закінчити з образом Шевченка, ще кілька слів обмовлю про шапку й кожуха Тараса Григоровича. Один Івано-Франківський режисер пояснив, чому, власне, нашого генія найбільше зображають саме у цій зимовій одежині, котра його, молодого ще чоловіка, перетворила на справжнього мудрого з вигляду діда. Мовляв, Шевченко у житті був жартівником, весельчаком, і як би тепер сказали - "приколістом". Одного разу, коли він з друзями йшов по Петербургу, хтось подав ідею сфотографуватися. Тарас...

Читати далі...

Цю історію мають знати всі українці - 2 (Закінчення статті)

  • 09.10.23, 22:30
Загалом, ідея українців Америки була непереможною, позаяк базувалася на ряді важливих, серйозних аргументів. За всю тоді вже восьмидесятилітню історію перебування на американському континенті етнічна група українців за тисячі кілометрів від рідної сторони збереглася, утвердилася, як монолітне ядро, як єдина національна сила насамперед завдяки ідейному духові Пророка Шевченка. Його волестверджуючої снаги, закладеної в невмирущій поезії діда Тараса. Вона – немовби цемент у фундаменті історії і...

Читати далі...

Цю історію повинні знати всі українці (Початок статті)

  • 09.10.23, 22:20
Усі велетенські справи, як відомо, починаються з ідеї. Не виняток і ця. Вона немовби насінина, з котрої виросла велика справа, яка нині відома на весь широкий світ. У суботу, 23 червня 1956 року, щоденна україномовна газета США «Свобода, на своїй другій шпальті розмістила листа заокеанського гостя Америки Івана Дубровського, озаглавленого «За пам’ятник Т.Г. Шевченку у Вашингтоні». Він скромно вмістився у кінці полоси. В ньому (бережно зберігаю стилістику і пунктуацію того...

Читати далі...

91 вершник під ворітьми моєї тещі

  • 09.10.23, 22:14
Ви правильно зрозуміли, друзі, панове, вершники, це ж, звичайно, прожиті роки. Думаю, що раз на рік, у день свого народження, ми маємо виглядати у вікно, і озирати своє земне військо. Скільки там стоїть персонально ваших ратоборців. Сьогодні під ворітьми моєї тещі, Лариси Михайлівни Дем’янюк, слава Богу, зібрався аж 91 наїзник, верхівець. Доладна, благоліпна гвардія. П’ять літ тому моя донька приїхала до бабусі у гості і зробила ось цей гарний знімок. Маю засвідчити, що й нині господиня роду в...

Читати далі...

Краєчок сонця з маминого останнього дня

Сьогодні, вельмишановні пані й панове, у мене Значуща Доба – День Пам’яті моєї Матері Ликерії Феофанівни Горобець, селянки-подолянки із Джурина Джуринського району Подільської губернії, колгоспної каторжанки із ’’цукрового Донбасу’’ — Вінниччини, упродовж 42 років у полі (з тринадцяти дівчачих літ!), без жодного вихідного і відпустки. Народилася 1 травня 1917 року останньою дівчинкою в сім’ї, де було вже шестеро таких, як і вона довгокосих красунь дівчаток. Дід Феофан і баба Наталка замалоду...

Читати далі...

Фото з лазні до газети!

  • 09.10.23, 21:49
Цей знімок я давно розшукував у своїх домашніх архівах з колишньої журналістської роботи, і ось нарешті трапився до рук. Хвилинка, і він уже оцифрований сучасним фотоапаратом, готовий з’явитися у світ. Хоч би у Фейсбуці, чи Інтернет-блозі Мабуть, у році 1989-му, а то й у дев’яностому, коли я трудився в газеті «Правда України», справи службові завели мене поспіль із нашим редакційним фотокором Петром Приходьком у Дубно Рівненської області. На тамтешній масло- чи сирзавод, гарне тоді...

Читати далі...

Зрадник той, кому взимку тепло було

  • 09.10.23, 21:41
Те село, про котре розкажу зараз знаходиться нині на фронтовій межі – не сьогодні — завтра його звільнять збройні сили України. Це благословенне, але понівечене москалями Запоріжжя, нинішнього літа жахлива вогняна земля.Загалом це — мала батьківщина одного мого київського приятеля. А цікавить вона мене того, що років із п’яток тому, коли вже кипіла підла московська агресія в Криму і на Донбасі, повернувшись якось із села він із серцем мені сказав:—Прокляті малороси, ніяк не нап’ються крові...

Читати далі...

Випадок із духовим оркестром

Прочитав, що міністр молоді і спорту пан Жданов, в аеропорту, серед ночі організував зустріч золотого олімпійця Верняєва з духовим оркестром. Коли не вмієш нічого робити для розвитку спорту в державі, керуй хоч би трубадурами після опівночі. Цілком закономірно. Але духовий оркестр поночі, це все-таки оригінально. І я тут також пригадав аналогічний випадок. У мого гарного приятеля в подруги був день народження. На вулиці стояв ранній жовтень, було тепло і лагідно. Стола накрили між двома старими ...

Читати далі...