Бесіда 3
- 06.11.09, 11:52
- Психологія
Бесіда 3
Природним станом Серця є відкритість, а ми закриті. Чому таке сталося з нами і зараз відбувається з нашими дітьми? Хто у цьому винний?
У попередній бесіді ми зазначили, що саме у школі закривається Серце дитини. Але ж до школи дитина жила з батьками, перебувала в оточенні різних людей, і всі ці люди ставали для неї вчителями. І переважна більшість з них передавала досвід життя з закритим Серцем. А потім дитина стає дорослою і передає свій досвід закритості в майбутнє.
Виходить замкнене коло. Щоб розірвати це коло необхідно знайти причину такого стану речей. Ця причина має назву - КУЛЬТУРА.
КУЛЬТУРА.
Ми всі знаємо із школи, що культура це добре, а бути культурним дуже гарно, тобто в нас виховано ставлення до культури, як до незаперечної цінності.. Не будемо шукати особливо влучне визначення культури, скажемо просто - культура це інформаційне середовище, в якому ми перебуваємо все своє життя, подібно до того, як рибки плавають в акваріумі. Вода у цьому акваріумі і є культура.
Що же відбувається з нами у цьому акваріумі? Ми засвоюємо культуру.
Першими її носіями виступають для нас батьки. Показуючи: - цей колір жовтий, а цей зелений, - вони допомагають нам настроїти стандарти сприйняття та інтерпретації навколишнього світу, розказуючи: - що собачка каже гав-гав, а котик - няв-няв, нас вводять в мовне середовище. Додамо ще навички спілкування та емоційного реагування і маємо початкове введення в культуру.
Але, найголовніше, що передають нам батьки, свою позицію. Позицією людини є ставлення до себе, до оточуючих людей, до світу.
Далі нами починають займатися соціальні організації – дитячий садок, школа. Там продовжується процес засвоєння соціального досвіду, який в психології називається соціалізацією. Якщо дитина слухняно приймає соціальні норми та знання, її підтримують, якщо вона опирається соціалізації, її намагаються зламати.
Істинна проблема школи не у тому, що бувають нездібні діти, а у тому, що вона
(школа) виступає носієм культури, яка суперечить самій природі дитини.
Деякі діти інтуїтивно сприймають процес навчання, як насильство над своєю природою і намагаються себе захистити. В результаті одинадцятирічного протистояння, дитина залишає школу, маючи у своїй голові готовий соціальний продукт – свідомість. Вона закінчує школу, поділяючи основи культурних цінностей, і навіть не здогадується про штучність своєї свідомості.
Свідомість - ще щось на зразок невеличкої комп"ютерної програми, яка керує нами, на протязі життя. Ця програма має ще одну підпрограмку, яка захищає незмінність свідомості, відкидає інформацію, що суперечить її основам. У висновку маємо:
- велика супер програма, що називається культурою;
- програма - індивідуальна свідомість людини;
- підпрограмка, що захищає дві попередні програми від змін (нагадує фільм "Матриця", чи не так?).
Знову маємо замкнене коло - ми продукти культури, через нас вона передається нашим дітям, які в свою чергу стають продуктами культури. Такий стан речей нагадує навіть не замкнене коло, а конвеєр (раджу почитати Виктора Пелевина "Затворник и Шестипалый"). Як розірвати замкнене коло, як зійти з конвеєра, чи можливо це? Адже все впирається в нашу свідомість.
СВІДОМІСТЬ
Уявіть собі трьох літровий слоїк. Це буде наша свідомість. Але слоїк не порожній, він наповнений. На протязі життя ми наповнювали його уявленнями, знаннями, досвідом. Вся інформація у слоїку не перемішана безладно, вона строго впорядкована.
Пам"ятаєте дитячу іграшку пірамідку? Це був стрижень на який надівалися дерев"яні кругляшки від великого розміру до маленького. Так от, у нашій свідомості вся інформація нанизана на два таких стрижені. Розуміння суті свідомості криється саме в цих стрижнях: - два основних стрижня (світоглядних фактора) нашої свідомості є дві
глобальні ідеї: - ЧИМ Є НАШ СВІТ, в якому ми живемо, і ХТО ТАКІ МИ САМІ.
- Все, що ми бачимо навколо, та сприймаємо, як реальність;
- Все, що ми знаємо, і що готові пізнати;
- Все, до чого ми прагнемо –
Визначається двома простими питаннями: - чим є наш світ, і хто є ми самі.
А тепер найголовніше: ЦІ ДВІ ІДЕЇ, ЯКІ ЛЕЖАТЬ В ОСНОВІ НАШОЇ КУЛЬТУРИ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ НАПРАВЛЕНІ ПРОТИ НАШОЇ ЛЮДСЬКОЇ СУТНОСТІ!!!.
З повагою,...
13
Коментарі
N 47-ий
16.11.09, 13:15
Школа? Культура самих вчителів/викладачів у багатьох випадках є... Не найкращим взірцем.
лишайная кися
26.11.09, 17:17
Свiдомий котик каже не мяв, а "няв"
За Пелевина "респект и зачот" автоматом
Цiкаво, яка твоя справжня мета, авторе..
Олег Ларенков
36.11.09, 19:40Відповідь на 2 від лишайная кися
Самі бесіди були написані для молоді. Це була чергова спроба достукатися до людей.
Але, як озвучене у Пелєвіна останнє послання Христа: передай усім, що нічого не вийшло.
Цей блог має меркантильне призначення: мені потрібно було щось на зразок сайту, на який я зможу посилатися у рекламі, оскільки займаюся приватною практикою.
З іншого боку, відчув тепло ваших дописів, з'явилася думка, що може тут вдасться з кимось поговорити.
Олег Ларенков
46.11.09, 19:45Відповідь на 2 від лишайная кися
Я був російськомовним українцем, а тільки тепер вчуся мові. Тому, коли я писав Мяв, відчував: щось не так.Дякую, свідомий котику.
Олег Ларенков
56.11.09, 19:47Відповідь на 1 від N 47-ий
Для того, щоб навчити новому, викладачі мають мати щось, що знаходиться за межами культури.Дякую
N 47-ий
66.11.09, 19:56Відповідь на 5 від Олег Ларенков
Гадаю, тут доречніше вести мову про "культурний рівень".
Олег Ларенков
76.11.09, 20:04Відповідь на 6 від N 47-ий
У наступних бесідах про це буде.Насправді йдеться про те, що за межами культури, за межами акваріуму, за стіною світу (Пєлєвін).
лишайная кися
86.11.09, 20:06Відповідь на 3 від Олег Ларенков
Вдасться, я впевнена.
Про вiдчуте тепло мабуть трошки дуриш мене, та нехай)
Усi ми хочемо бути сприйнятными, или как правильно сказать - "приемлемыми" в социуме)
I мова твоя гарна. Але зауваж, друже - не раджу дуже сподiватися на цей сайт,
тут дiтлахи, збочинцi, графомани, анiмешнiки та схибленi патрiоти .. переважно
N 47-ий
96.11.09, 20:13Відповідь на 7 від Олег Ларенков
Тут можу лише зазначити, що те, яке не володіє властивостями "буття", є насправді "небуттям". А це вже вихід за межі самого існування. )
Пєльовін таки письменник... Але цю проблему він зачепив доволі поверхово (без належної уваги до сутнісного)... Як на мене.
Олег Ларенков
106.11.09, 20:20Відповідь на 8 від лишайная кися