Чия мова краща й багатша?

Іван БУРДА

Це було давно. Переглядаючи свої папери в Канадi, знайшов цей листок. А що я повернувся в Україну вмирати, бо менi вже доходить 85–й рiк, тож узяв цей листок iз собою. А ви надрукуйте його у своїй газетi для тих, хто недооцiнює багатство нашої мови...Отже, було це давно — ще за старої Австрiї. В купе поїзда «Львiв—Вiдень» їхали чотири пасажири: англiєць, нiмець, iталiєць i наш українець.Говорили про рiзне i нарештi почали про мови: чия краща, багатша, котрiй належить свiтове майбутнє. Зрозумiло, кожний вихваляв свою мову.

Англiєць заявив, що Англiя — це країна завойовникiв i великих мандрiвникiв, якi славу її мови рознесли по всьому свiту. Англiйська мова — це мова Шекспiра, Байрона, Дiккенса, Ньютона, Дарвiна та iнших великих письменникiв i науковцiв. Англiйська мова — це свiтова мова!

Гордовитий нiмець вiдразу заперечив, бо ж нiмецька мова — це мова двох iмперiй, Великонiмеччини та Австрiї! Це мова фiлософiї, технiки, армiї, медицини, мова славних Шиллера, Канта, Вагнера, Гете i Гейне. І тому тiльки нiмецькiй мовi належить свiтове майбутнє.

А iталiєць, посмiхаючись, сказав: ви обидва не маєте рацiї. Мова сонячної Італiї — це мова музики, мова кохання, а про кохання мрiє кожен... Італiйською написанi славетнi твори Данте, Бокаччiо, Петрарки, лiбрето вiдомих опер Вердi, Пуччiнi, Россiнi та iнших великих iталiйцiв.Нi, тiльки iталiйська може бути провiдною мовою у свiтi!..

А наш українець — по довгiй мовчанцi — сказав: я мiг би, панове, як i ви, хвалитися, що моя рiдна мова — це мова незрiвнянного сатирика Котляревського, безсмертного генiя Тараса Шевченка, неперевершеного у свiтi лiрика Лесi Українки, великого титана Франка. Я мiг би назвати багато славних iмен свого народу, але не в тому суть. Ви ж нiчого не сказали про саме багатство i можливостi ваших мов. А це — найважнiше! От, скажiмо, чи могли б ви своїми мовами написати невелике оповiдання, в якому б усi слова починалися з тiєї самої букви?!

— О, нi! Це неможливо, — заявили всi.

— А в нашiй — це зовсiм просто! Назвiть якусь букву, — звернувся вiн до нiмця. — Хай буде «П», — сказав той.

— Добре. Оповiдання буде називатися

 «Перший поцiлунок»

Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подiльчаку прийшло по поштi приємне повiдомлення: Приїздiть, Павле Петровичу, — писав поважний правитель Пiдгорецького повiту Полiкарп Пантелеймонович Паскевич, — погостюєте, повеселитесь! Павло Петрович поспiшив, прибувши першим поїздом. Пiдгорецький палац Паскевичiв привiтно прийняв приїжджого поета... Потiм пiд’їхали поважнi персони — приятелi Паскевичiв... Посадили Павла Петровича поряд панночки — премилої Полiни Полiкарпiвни. Поговори про полiтику, погоду. Павло Петрович прочитав пiдiбранi пречудовi поезiї. Полiна Полiкарпiвна програла прекраснi полонези, прелюдiї. Поспiвали пiсень, потанцювали падеспак, польку. Прийшла пора — попросили пообiдати. Поставили повнi пiдноси пляшок: портвейну, плiски, пшеничної, пiдiгрiваного пуншу, Пiльзненського пива. Принесли печенi поросята, приправленi перцем пiвники, пахучi паляницi, печiнковий паштет, пухкi пампушки пiд печеричною пiдливою, пироги, присмаженi пляцки... Потiм прислуга подала пресолодкi пряники, персикове повидло, помаранчi, повнi порцеляновi полумиски полуниць, порiчок...Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Полiна Полiкарпiвна попросила прогулятися по Пiдгорецькому парку, полюбуватися природою, послухати пташинi переспiви. Пропозицiя повнiстю пiдiйшла пiдхмеленому поету. Походили, погуляли... Порослий папороттю предавнiй парк подарував парi приємну прохолоду... Повiтря п’янило принадними пахощами...Побродивши по парку, пара присiла пiд порослим плющем платаном... Посидiли, помрiяли, позiтхали, пошептали, пригорнулися. Прозвучав перший поцiлунок... — Прощай, парубоче привiлля! Прийдеться поету приймакувати! Так чия мова краща? :)