Держава і "боротьба" за щастя народу.

 Як правило, й у новинах, й на форумах перемивають кістки якимсь окремим проблемам.
А чому б не спробувати охопити одразу всю державу, й спробувати створити хай й спрощену, але загальну картину? Імхо багато політиків пламєнно боряться за щастя народу, навіть не задумуючись над речами, про які піде мова далі... А може й задумуюцця, але гадять навмисне, роблячи вигляд наївних заблудших овечок. 

Дуже багато років всі вирішують, як там нам розбудовувати державу, реформувати її, ну й т.п., а от у мене проскочила думка – нафіга вона нам, держава та? Тим більше, що останні роки в нас посилено забиваєцця за допомогою засобів масової дезінформації теза про те, що окремий „індівідум” це набагато краще, потужніше, ніж колектив, й майстерня-гараж куди краще, ніж заводський цех... 

Отож, думки... Коли допустити, що ми потомки абізян, то що змусило протолюдей збиватися в племена? Відповідь як на мене очевидна: намагання гуртом підвищити безпеку й збільшити шанси на виживання кожного. Коли історики не брешуть (такий шанс все ж існує, хоч і маленький ), одним з найстрашніших покарань було вигнання з племені. Зрозуміло чому – шаблезубі тигри будуть раді свіжині. 

Отож й зараз можна імхо визначити забезпечення суспільної безпеки як головну мету існування держави. Хоча звичайно зараз круг завдань по забезпеченню безпеки (тавтологія, пардон) куди ширший, ніж у первісному світі. 

Може не повністю, але спробую накреслити хоча б загальні контури.

1. Власне збройний захист, створення, озброєння армії й забезпечення її боєготовності. Звичайно, повинна існувати доктрина, що робити у випадку нападу, щоб після бойової тривоги не скликати РНБО й радитися, що робити – стріляти чи нести хліб-сіль. Доктрина єсь? 

2. Далі. Забезпечення екологічних умов життя для людей, захист середовища від забруднень, а також від браконьєрського хижацького винищення. Ця задача під силу лише державі, хоча приватні ініціативи теж можуть непогано допомогти, але в разі злісної непокори затятих порушників каральні заходи може застосовувати лише держава. Тут же й боротьба з наркоманією у широкому сенсі, включаючи алкоголізм й тютюнопаління. Сюди ж можна віднести контроль за безпекою харчових продуктів, ліків. 

3. Забезпечення можливості людям нормально працювати, й захист громадян від різного роду грабіжників й шахраїв, котрі хочуть насильно заволодіти продуктом праці громадянина.

4. окремою частиною можна виділити забезпечення державою стабільної фінансової системи.

5. Забезпечення санітарної безпеки, тобто захист від хвороб

6. Забезпечення цивільного захисту, тобто захисту від катастроф, пожеж й інших техногенних, (а точніше антропогенних) й природніх катаклізмів.

7. Забезпечення в державних масштабах мереж шляхів сполучення, зв”язку, комунікацій, енергомереж й т.п.

8. Забезпечення безпеки громадян, коли вони перебувають за кордоном.

9. Забезпечення єдиної метрологічної служби, щоб узгодити точність вимірювань у державі.

10.Забезпечення постійного відновлення виробничого потенціалу, як матеріального, так і людського.

11. Регулювання користуванням природних (загальнонародних) ресурсів (а не видачу їх у власність, тобто безконтрольне й хижацьке пограбування.)

12. Боротьба з монопольним диктатом цін як підрозділ пункту 3.

13. Забезпечення фінансування вищенаведених пунктів, шляхом збору податків. 


Тепер по пунктах разборки:

1. Армію можна не сприймати всерйоз, й справа не в мат. тех. забезпеченні, хоча й воно важливе. Армія, як і вся країна, не має царя в голові. Захист країни, вибачаюся, нікого не іпе, більш того, кого ж власне захищати? Присяга на вірність народові, як казали у Совку „долг пєрєд родінай”– це звичайно добре, але ж хлопці теж бачать, що один народ їздить на роботу у трамваї, а інший – у Лєксусі... Й чогось „лєксусники” своїх дітей до армії не відправляють... Який же тоді „долг”? 

2. Захист екології практично зведений нанівець корупцією. 

3. Існуюча юридична нібито правоохоронна система замкнулася на забезпеченні власних потреб й безпеки, практично ігноруючи інтереси всіх, хто не входить у круг „своїх” або „потрібних людей”. 

4. Кредитно-фінансова система практично контролюється з-за кордону, оскільки гривня прив’язана до долара США. Хоча забезпечення стабільності національної валюти оголошене приоритетним завданням Нацбанку, на практиці він легко девальвує гривню, коли треба, й ніхто ніякої відповідальності не несе. 

5. Санітарні служби теж знищені корупцією, все зведено до збирання хабарів, про що свідчать неодноразові масові отруєння людей.

6. Цивільна оборона практично занедбана, немає навіть тієї показухи, що була в СССР, не кажучи вже про якусь продуману стратегію реагування а головне попередження техногенних катастроф.

7. Шляхи, енергосистеми ще функціонують, але схоже лише тому, що по них здійснюється розкрадання ресурсів держави й вивезення їх за кордон.

8. Про забезпечення безпеки громадян за кордоном красномовно свідчить досвід захоплення заручників Сомалійськими піратами – потуги наших дипломатів виглядають просто жалюгідно, оскільки матеріально слова підкріпити нічим, залишається лише просити. В той же час, є інформація. Що наприклад американців або росіян пірати остерігаються захоплювати, оскільки ще жива пам’ять про американський лінкор, котрий лупасив по Лівії... 

9. Метрологічна й інші служби стандартизації працюють, але оскільки нічого не робиться по пункту 12, то ціни на ці послуги фантастично великі, хоча в інтересах держави було б взагалі зробити метрологічну службу безкоштовною, а зарплату метрологам виплачувати з бюджету. 

10. Забезпечення постійного відновлення виробничого потенціалу, як матеріального, так і людського.
Ну це взагалі-то стрижень, основа функцій держави. Що ж ми маємо?
Починаючи з род. будинків, вся система зведена нанівець. Жінки просто тупо БОЯЦЦЯ родити дітей, особливо вдруге, згадуючи, як родили першу. 
Далі – дошкільна/шкільна освіта. Ніяка насправді це не освіта, а тупе відбування часу. Щоб діти не вешталися вулицями. Те, що реально треба в нашому житті, діти могли б засвоїти буквально років за 3-4, як раніше в ЦПШ. Так, знань дають багато, а от методів як їх застосувати – майже 0. 
Далі. Трохи знаючи справу, можу сказати, що професійна освіта як така зведена на нівець. Й не тому, що погано працюють ПТУ й ВУЗи, а тому, що розірвана найголовніша ланка – практичне навчання молодих працівників на робочих місцях. Чому? Конкуренція називаєцця. Всім треба працівники з о/р. Але де його взяти? Раніше цей о/р давав дядя Ваня, до якого прикріплювали молодого пацана. Зараз же дядя Ваня або давно викинутий на вулицю „мєнєджером” сопливим, якого вчили в акабєнії що таких дядь Вань як гівна на кожному розі, або коли й працює, в умовах безробіття просто не захоче вчити пацана, бо той є його конкурентом на це ж саме робоче місце... 
Про відновлення засобів виробництва мови взагалі не йде. Бо у умовах, коли з кожною зміною влади курс змінюєцця на 180 градусів, купувати можна лише засоби, котрі вміщуюцця в кишені... Втім, пункт 3 не виконувався при будь-якій владі, отож яке там відновлення? Залишаєцця найкращий спосіб надійно використати обладнання – вирізати й здати в брухт, що й робицця. 

11. Регулювання користуванням природних (загальнонародних) ресурсів (а не видачу їх у власність, тобто безконтрольне й хижацьке пограбування.)
Просто – знищене корупцією, та й завдяки калейдоскопічному мисленню ніхто й не думає про завтрашній день, головне сьогодні бубло в кишеню покласти. 

12. Боротьба з монопольним диктатом цін.
Виродилася у зведення рахунків з неугодними під прикриттям боротьби з монополізмом.

13. Забезпечення фінансування вищенаведених пунктів, шляхом збору податків. 
Виконуєцця лише перша частина, тобто збір грошей. Що парадоксально начебто, це те, що ніхто, ні влада, ні опозиція, не цікавляцця глибоко й системно, а як там справи з витратами? Не афішуюцця ці речі... Імхо відповідь проста – влада пиляє бюджет, отже у розголосі й суспільному аналізові не зацікавлена, а опозиція надієцця зайняти місце влади... 

Звичайно, я не можу повністю проаналізувати всю систему, але імхо й цього досить для невтішного (а може якраз навпаки) висновку– держава практично не виконує ЖОДНОЇ з функцій, для яких має існувати. Так що намагання реформувати по окремих напрямках є безперспективними. 

До речі, такий висновок дає право громадянинові поставити під сумнів саму легітимність такої держави, й її претензії на те, щоб громадянин державу любив й поважав й керувався її законами... 

Отакий аналіз... 

ПС. 14. Ще держава повинна захищати громадян від бродячих собак. На ділі ж за традицією все навпаки.

_________________
Йде війна.

Sintez