Пару слів про молодь

Часто в приватних дискусіях, та й на форумі, піднімається тема "нового покоління". Аргументів, узагальнено, всього два - "треба щоб молодь рулила, бо вони всі розумашки" і "молодь не треба пускати до руля, бо нинішня молодь нічого не хоче знати і вміти, а тільки тусити". Маючи сумний досвід спілкування із сучасними мОлодіжжю та пОдростками, я швидше схиляюся до другої думки. А будучи технарем і бачачи, як інформаційні технології змінюють соціум на Заході, часто хочу приходу у владні кабінети когось молодшого за наших динозаврів, які можуть відрізнити хіба що туза від валета під час партії в преферанс, а на монітор досі кажуть "телевізор", про інтернет же чули в кращому випадку як про якусь щоденну газету.

Добре знаючи аргументи обох сторін в цій нескінченній суперечці, можу із знанням справи сказати - праві і ті, і інші. Нам дійсно потрібні нові кадри, бо навіть у разі приходу до влади Тимошенко, їй просто не буде на кого опертися - на місцях лишаться все ті ж динозаври. Але при цьому наша молодь на роль цих "молодих кадрів" аж ніяк не тягне. Такий ось парадокс, який не має прийнятного розв'язку.

Однак логіка вчить нас, що відповідь є для будь-якого парадоксу, головне - продертися до його підвалин і вибити з-під нього підпірку. Причому бита для "вибивання" зазвичай буває дуже проста, набагато простішою за сам парадокс, просто неочевидною. Нагадую, апорії Зенона вирішуються простим інтегралом. От і давайте спробуємо подивитись вглиб проблеми.

Всі аналітичні статті про молодь починаються із аксіоми про її гіперактивність. Це факт. Молодь дійсно значно активніша за людей середнього віку, і тим паче старшого, передусім тому, що шукає своє місце в цьому житті. Але за аксіому також ставиться і те, що молодь - обов'язково політично активна. Багато хто (більшість із них за дивним співпадінням - противсіхи) відверто прямим текстом так і каже: все, ми зробили те, що залежало від нас, тепер їх черга. Винесемо за дужки, що було зроблено, як зроблено, і чия черга мити посуд, а просто подивимось на практику. Скільки молоді на політичних мітингах? За моїми підрахунками їх десь вп'ятеро менше за людей середнього і старшого віку. А має ж бути навпаки. Рушійною силою всіх політичних змін на Заході завжди були "розсерджені молоді люди". А у нас рушійною силою є чомусь люди попереднього покоління. А молодь у нас така пасивна, ніби їм уже по 90 років.

Дехто бачить причину в тому, що нема радянської системи кружків, молодіжних рухів, всяческих клубів "розумних та кмітливих". Критики така точка зору не витримує навіть з погляду недавнього минулого. Хто і коли на державному рівні курував створення руху "толкіністів". Хто і коли на державному рівні курував утворення численних клубів історичної реконструкції. Клуби наукової фантастики, дійсно, були і державні, але більшість із них утворювалась сама собою, без команди зверху, чи якоїсь "системи". Колись я був знайомий із засновниками вінницького клуба "Атом", так от починався він із "квартирників" (хто в темі, той знає, що це таке). А тепер нема ані толкіністів, ані атомців, ані любителів фантастики, історична реконструкція теж йде в минуле (середній вік тамтих завсідників 30 років, чесно, я не шуткую), лишились хіба що анімешники. І то, в силу специфічності контенту і високого інтелектуального цензу (як ви розумієте, я маю на увазі "нормальних" анімешників, а не дівчат-муняшок, чи "нарутаетакрута"), їхня кількість пригнічуюче мала.

А що із політичними рухами? А там рівно та сама ситуація. Моя молодість припала на буремні 90-ті. Так от у нас і "ПЛАСТ" відроджували, і скаутський рух був, і різноманітні волонтери. Все це, підкреслю, робилось не за державні гроші, а силами самої ж молоді, силами ентузіастів. А потім все зійшло на пси. Покажіть мені хоч одну якусь молодіжну організацію, яка була б чогось варта саме в політиці. "Пора" хіба що, але як показала практика, всі визначні "пористи" потім швиденько поміняли крісла, отже і вона була фальшивою з ніг до голови. Решта молодіжних рухів представляє собою чиїсь кишенькові проекти для розпилу бабла та провокаторської роботи. А де ж молодь? А вона - пасивна.

Взяти хоча б одіозного Табачника. Та він уже стільки наробив, що в будь-якій іншій країні молодь б уже під його вікнами чергувала із транспарантами "Табачника на нари, тоді підем на пари". Ну, і де молодь? А вона собі тусить, замовляє реферати і дипломи, відпочиває на повну...

Причина криється в тому, що молодь прагне реалізуватись в межах культурного дискурсу суспільства. Згадаємо, наприклад, рух хіппі. Наче різко осуджувався суспільством. Але він не був антиінтелектуальним, навпаки, він базувався на чомусь новому, на якихось програмних працях, книгах, піснях. Навіть термін такий є - "біблія хіппі". Це стало можливим тому, що в суспільстві століттями культивувався культ знання і культ пошуковця (англ. seeker). Цей культ залізобетонними кулаками протестантської (а до неї католицької) етики буквально вбивався в голови бідних студіозусів, аж поки це не стало самоочевидною нормою. Культурним дискурсом західного суспільства була орієнтація на знання і пошук нових знань. Хіппі були плоть від плоті цього дискурсу, і саме тому пройшло не так багато часу, і поряд із чопорною класикою встали рок-н-ролл і хард-рок, а поряд із Діккенсом та Хемінгуеєм встали Хайнлайн, Толкін, Лірі.

А у нас? А у нас із точністю до навпаки. Совдеп наполегливо культивував дискурс незнання (дуже класно на цю тему написав Драгунський, чию статтю я постив у нас в Копіпасті). В рамках цього дискурса освіта була таким обов'язком, який треба відбути, так само, як і армію. Участь в суспільних подіях може бути тільки під розписку. Активна громадянська позиція - це дурість, ініціатива карається, і так далі. От молодь в його межах і реалізується, як може. І цей дискурс мало того що не міняється, так ще й активно підживлюється з усіх боків, плодячи різнокольорові мутації - від неосталінізму до неолібералізму.

А тепер на місці всіх, хто вважає себе гордим, інтелектуально розвиненим, противсіхом, я б підійшов до дзеркала, і уважно на себе подивився. Оце і є причина, чому молодь не йде в політику. Ніхто інший, як ви, на кожному розі кричав, що політика - це зло. Ніхто інший, як ви, кричав, що жодному політику не можна довіряти. Ніхто інший, як ви, заявляли, що "усівониоднакові". Так що ж ви іще хочете? Ви власними руками створили культурний дискурс, в якому політика - це апріорне зло. І тим самим обумовили, що молодь в політику не піде. Так звідки ж ви зібрались чекати ваших нових лідерів, партій нового типу, чиновників нової генерації? Молодь реалізується тільки в межах культурного дискурсу. А в поточному піди в політику - так на тебе пальцем будуть показувати, вигадають родовід від царя Давида, будуть шельмувати на кожному кроці і пригадувати навіть те, як ти крав вареня у бабусі. Причому це із задоволенням будуть робитипредставники твого власного покоління. Бо такий культурний дискурс, створений попередніми поколіннями. Тими, які зараз пишаються тим, що знаходяться поза політикою, і тут же жалкують, що мало в ній нових обличчь, так і не здогадуючись, що речі ці взаємопов'язані.

Такі справи.

Ashnar Lynx

Коментарі

лишайная кися

128.05.11, 06:46

останнiй абзац здивував, тобто
молодь не йде в політику через "противсіхiв" ? Отакий легкий висновок?

Офели

228.05.11, 08:06

От тобі і пару слів

Gaydamaka

328.05.11, 09:27

Якщо взяти "Свободу", то там якраз більшість молоді, причому молоді розумної й політично активної.

eto*ia

428.05.11, 11:47

Каждое поколение уверено, что они были лучше, чем приходящее им на смену. Достаточно вспомнить свое детство и юность, что бы осознать это. Фраза "Нынешняя молодежь некуда не годится" не меняется веками. Думаю, что и у нас не все так плохо.

Гість: Юріj

529.05.11, 14:17

Гарна стаття, але перепрошую - не кожна молода (та нехай і не дуже) людина схильна займатися політикою. Чи то від того, що тепер політика невід'ємно пов'язана з політиканством? Жити для держави, чи для себе - сьогоднішнім пріоритетом є останнє, і якщо хочете, називайте це "Моя хата скраю".
Щодо політики, то від неї виникає закономірна відраза, бо потрапляють до вищих кіл влади пройдисвіти без мізерної частки патріотизму, або ж якщо потрапляють такі-собі ерзац-патріоти, то лише на гребені революції котра, на жаль, стається раз-в-ніколи.
Ех, як бракувало нам Української Монархії свого часу((

Ми любимо тебе, Україно!

Пару слів про молодь

Останні статті

Коментарі