Їхні імена не викреслити з історії!

Їхні імена не викреслити з історії! Звернення  одеської  громадськості  з  приводу  перейменування  вулиці  Івана  та  Юрія  Лип

«Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає». Дмитро Донцов.

«Коли нацисти приходили за комуністами, я мовчав, тому що не був комуністом. Коли нацисти приходили за соціал-демо­кратами, я мовчав, тому що не був соціал-демократом. Коли нацисти приходили за членами профспілки, я мовчав, тому що не був членом профспілки. Коли нацисти приходили за євреями, я мовчав, тому що не був євреєм. Коли нацисти приходили за католиками, я мовчав, тому що не був католиком. КОЛИ ПРИЙШЛИ ЗА МНОЮ, ТО МЕНЕ НЕ БУЛО КОМУ ЗАХИСТИТИ!»

Мартін Німеллер,німецький богослов, в’язень Дахау.

Громадськість Одеси висловлює свій рішучий протест з приводу намірів низки депутатів Одеської міської ради викреслити з історичної пам’яті одеситів імена Івана та Юрія Лип на основі вже прийнятого рішення історико-топонімічної комісії про перейменування однієї з одеських вулиць, названої на честь цих постатей. Чиниться тиск на одну з бібліотек міста, що названа на честь І. та Ю. Лип, з метою скасування цієї назви. Все це супроводжується русифікацією назв одеських вулиць. Члени історико-топонімічної комісії міської ради обрали кулуарний шлях прийняття рішень, без громадських дискусій, консультацій з провідними спеціалістами. І це у рік двадцятої річниці незалежності України, помітними передвісниками якої були Іван та Юрій Липи! Скасування імен українських постатей у топонімії Одеси, систематичне псування меморіальних дощок та пам’ятників ми розглядаємо як історичне безпам’ятство, вандалізм, неприйнятні у будь-якому цивілізованому місті.Таким чином, популістськими гаслами та діями підмінюються реальні господарські проблеми одеситів.

Заявляємо, що низка негативних заяв, поширена останнім часом деякими засобами масової інформації (вірніше, дезінформації) про І. та Ю. Лип є нісенітницею, свідомим викривленням історичних фактів.

Нагадаємо одеситам, що Іван Львович Липа (1865 — 1923) був співзасновником «Братерства тарасівців» — одного з перших гуртків, спрямованих на досягнення незалежності України. У 1900 році І. Липа став одним із засновників першої української політичної партії, створеної у Харкові, під назвою «Україн­ська Революційна партія», яка стала основою політичної палітри України. На початку ХХ ст. вже профе­сійний лікар І. Липа переїхав до Одеси. Він ініціював будівництво лікарні у селі Дальник, яка діє і понині. У 1905 році в Одесі виходить альманах «Багаття», редактором та видавцем якого був І. Липа. Ця збірка започаткувала новий модерністський напрям в українській літературі. Її знали по всій Україні і за кордоном. І. Липа був дійсним членом  Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, тісно співпрацював з його виданнями, чим долучився до розбудови соборної України (нагадаємо, що у січні цього року Президент В. Янукович закликав українців до подальшого зміцнення цієї ідеї, вшанування її творців). У 1905-у І. Липа був одним із засновників українського товариства «Просвіта» в Одесі — першого в Україні у складі Російської імперії. Він брав активну участь в українських орга­нізаціях Одеси: «Український клуб» (1910 — 1913) та «Українська Хата» (1912 — 1917). Ці організації об’єд­нували не лише українців, вони пропагували ідеї міжнаціональної злагоди та демократії. У1917 році  І. Липу обрали комісаром Михайлівського району Одеси, у квітні 1918-го — комісаром Одеси від Центральної Ради. Наприкінці 1918 року І. Липа був призначений міністром культів та віросповідань до нового уряду Директорії УНР, у 1920-му — міністром охорони здоров`я УНР.Навіть у роки революції він не припиняв лікарської практики.

Юрій Липа здобув середню освіту у гімназії №4 на вул. Пушкінській, навчався в Новоросійському університеті. У 17 років Юрій вступив до лав створеної полковником Іваном Луценком та підполковником Всеволодом Змієнком Гайдамацької дивізії, брав участь у бойових діях на вулицях Одеси, захищаючи місто від наступу червоногравдійців, організовував першу студентську сотню, яка активно допомагала військам Директорії. Перші історичні, політичні, публіцистичні та літературні праці Ю. Липи опубліковані під час його перебування в Одесі, зокрема у місцевій пресі. У 1920 — 1940 роках Ю. Липа жив поза межами Одеси, але підтримував зв’язки з містом, пропагував ідею важливості Одеси та Причорноморської України для всього світу. У своїх численних наукових політологічних працях та поезіях Ю. Липа обґрунтовував право України на свою державність, створив концепцію внутрішньої й зовнішньої політики України в європейському геополітичному просторі.

Таким чином, ми наполягаємо на належному вшануванні постатей Івана та Юрія Лип, які були тісно пов’язані з Одесою, її українським культурно-освітнім життям; були не лише культурно-освітніми та громадськими діячами Одеси, але й державними України. Маємо вшановувати

І. Липу як лікаря, що рятував життя багатьом одеситам та жителям сучасної Одещини. Наголошуємо, що дії низки одеських політиків йдуть врозріз з деклараціями Президента України В. Януковича і підривають основи його політики в окремих областях країни, бо прямо породжують недовіру до щирості цих декларацій.

Закликаємо всіх освічених, культурних одеситів долучитися до історико-меморіального руху, спрямованого на відродження забутих сторінок історії українців Одеси та Одещини, увиразнення місць пам’яті українських діячів, подій. Цей рух має призвести до появи на мапі Одеси та Одещини дедалі більшої кількості пам’ятників, дощок, назв вулиць тощо, які будуть відображати українську ідентичність Одеси та інших міст і сіл нашої області. Не дамо викреслити українців з історії та сучасності Одеси! Закликаємо представників інших національних громад Одеси з розумінням поставитися до святих для місцевих українців місць. Зобразити адекватну історію Одеси без її українських сторінок неможливо,бо це призведе також до збіднення історії інших національностей міста. Одеса має один з найяскравіших прикладів заступництва за українців представника іншої національності — діяльність В. Жаботинського. Зміцнимо ці традиції! Шановні земляки, своїм мовчанням та бездіяльністю ви дозволите знищити паростки міжнаціональної взаємоповаги в Одесі. Українці завжди з розумінням ставилися до інших національних рухів, тому й мають право відчувати повагу і до себе.

Українці Одеси не можуть бути задоволеними сучасним станом пошанування українських постатей та подій вісторії міста. На будинках, де працювали чи жили українські діячі, відбувалися важливі для українського державотворення та культури події, мають бути встановлені меморіальні дошки. Іменами видатних українських діячів Одеси мають бути названі вулиці та об’єкти (навчальні та культурні заклади), встановлені пам’ятники, у центральних районах міста, зокрема на честь Івана та Юрія Лип. До того часу наявна назва вулиці І. та Ю. Лип, як і жоден інший український топонім, па­м’ятник, меморіальна дошка в Одесі, не має бути скасована!

Музичко О.Є., доцент, кандидат історичних наук; Мисечко А.І., доцент, кандидат історичних наук;   Кириленко П.В., голова Одеської обласної організації ВО «Свобода»;  Кушнір В.Г., доцент, кандидат історичних наук; Хмарський В.М., доктор історичних наук, професор;

Бачинська О.А., доктор історичних наук, професор; Гончарук Т.Г., доктор історичних наук, доцент; Вінцковський Т.С., доцент, кандидат історичних наук, відмінник освіти України; Волович О.О., кандидат історичних наук; Дружкова І.С., кандидат історичних наук, доцент ; Русін А.І., доцент, кандидат філософських наук, голова Одеської обласної організації Спілки офіцерів України.; Петровський Е.П., доцент, кандидат історичних наук; Полторак В., кандидат історичних наук; Овсієнко С.Л., доцент, кандидат історичних наук; Синявська О.О., доцент, кандидат історичних наук; Мардаренко О.В., доцент, кандидат історичних наук; Шишко О.Г., доцент, кандидат історичних наук; Ковальчук Л.В., доцент, кандидат філологiчних наук; Цвіркун О.Ф., кандидат історичних наук; Захарія О.М., кандидат хімічних наук; Білінська Н.І., директор бібліотеки ім. Івана та Юрія Лип; Дольник Г.О., голова благодійного фонду ім. І. та Ю. Лип; Залуцький Т.Н., голова Одеського відділення Союзу поляків в Україні; Терзій Д.Ф., директор Болгарського культурного центру; Степанченко О.Є., голова Одеського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка; Пляченко А.Г., голова Одеського відділення Всеукраїнської ліги українських жінок; Рудик Г.А., вчитель української мови і літератури, активістка «Просвіти»; Гуцалюк С.Б., отаман «Чорноморського гайдамацького з’єднання»; Яшан Н.В., голова  Одеської міської організації Народного руху України; Свічинський В.С., голова  Одеської міської організації Молодого Народного руху України; Поліщук В.Ю., голова Одеської обласної організації партії «Реформи і порядок»; Кракалія Р.Т., заслужений журналіст України, лауреат літературної премії ім. С. Олійника; Різниченко О.С., двічі репресований Совєцького Союзу, письменник, лауреат літературних премій ім. П. Тичини, К. Паустовського, Т. Мельничука, С. Олійника; Левченко Г.С., старший викладач кафедри історії України ОНУ ім. І.І. Мечникова; Максим’юк Т.І., заслужений діяч культури України; Чуфус Б.Д., журналіст, ведучий Одеської державної телерадіокомпанії, народний артист України; Ревенко В., журналіст, ведучий Одеської державної телерадіокомпанії; Дяченко В.І., кандидат педагогічних наук; Шупта Д.Р., заслужений працівник культури України; Савченко С., заступник голови правління Одеського відділення Національної спілки художників України, заслужений художник України; Герасименко І.С., одеський краєзнавець; Жовнір М.В., депутат Одеської обласної ради («Фронт змін»); Войтик М.І., керівник Одеського обласного відділення Малої академії літератури та журналістики; Могильницька Г.А., заслужений працівник освіти України; Маринюк В., заслужений художник України; Баранець В., заслужений художникУкраїни; Щипківський Г., заслужений діяч мистецтв України; Антонюк О.В., старший викладач кафедри української мови ОНУ ім. І.І. Мечникова; Стрій Л.І., викладач кафедри прикладної лінгвістики ОНУ ім. І.І. Мечникова; Столяров І.П., журналіст Інтернет-видання «Погляд з Одеси»; Мельник І.В.,  редактор газети «Чорноморські новини», заслужений журналіст України; Сіра О.І., заступник редактора газети «Чорноморські новини», заслужений журналіст України; Поліщук О.М., заввідділом газети «Чорноморські новини», заслужений журналіст України; Ананченко Т.П., член Національної спілки журналістів України, лауреат премії ім. К.Паустовського; Суховецький М.М., член Національної спілки письменників України; Конак С.В., член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. С. Олійника, Олійників О.С., член Національної спілки письменників України, Кудлач В., співробітник Одеської національної бібліотеки, член Національної спілки журналістів України; Аксанюк М.В., журналіст УНІАН, заслужений журналіст України; Голобородько І.В., журналіст-правозахисник, перший заступник голови Одеської обласної громади греків ім. Г.Г. Маразлі, член НСЖУ, член Європейської асоціації журналістів, член Української секції Міжнародної правозахисної організації Internationale Geselschat fur Menschenrechte IGFM та Міжнародної Правозахисної асамблеї, голова правозахисної групи «Одесского Мемориала», головний редактор газети «Одиссос»; Голобородько Н.П., етнолог, голова молодіжної організації Овідіопольського районного представництва «Овідій» Одеської обласної громади греків ім. Г.Г. Маразлі; Іванов І.І., голова Одеського відділення Республікансько-християнської партії України; владика Василь Івасюк — екзарх Одесько-Кримський УГКЦ; Левченко В.В.,  кандидат історичних наук, старший викладач; Михайлуца М.І. доктор історичних наук, доцент, відмінник освіти України. 

Заяву підтримали жителі інших міст та країн:

Антонович М., доктор права, професор Києво-Могилянської академії; Масненко В., доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії та етнології України Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького; Мейзерська Т.С., доктор філологічних наук, професор (Київ); Кухарук О., кандидат історичних наук, доцент (Чернігів); Старовойтенко І., кандидат історичних наук (Київ); Магрицька І., кандидат філологічних наук, доцент Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, голова Луганської обласної філії Асоціації дослідників голодоморів в Україні, кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня; Кисельов Ю., кандидат наук, доцент ЛНУ  ім. Тараса Шевченка, голова Луганської обласної організації «Об’єднання українських націоналістів»; Караванський С., лексикограф, мовознавець, громадський діяч (США); Рябчук М., політолог, публіцист (Київ); Маринович М., український правозахисник, публіцист, релігієзнавець, член-засновник Української Гельсінської групи, організатор амністерського руху в Україні, віце-ректор українського католицького університету у Львові; Курінний О., старший викладач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук НаУКМА (м. Київ); Шухевич Юрій та Леся (Львів); Гуменецький В., громадський діяч, зять Юрія Липи (Львів); Дмитришин Н., історик (Львів); Крамаренко О., заслужений журналіст України (Луганськ); Голобородько В., письменник, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка; Федорук О., кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України (Київ).

газетa «Чорноморські новини» http://www.chornomorka.com/node/3903