Геноцид
- 19.03.11, 15:58
- Ми любимо тебе, Україно!
Дивлюся я на країну та думку гадаю. Чи вона погоріла чи наші люди подуріли?
Коли людину б’ють її природня реакція – відбиватися. Але з нашої людини здається за 70 років совка вибили вже й останні залишки не те що гідності а просто вже інстинкту самозбереження. Не вірите? Тоді оцініть самі.
Минулого року наш всіма нами ніжно любимий уряд прийняв низку заходів завдяки яким вивозити збіжжя з України за бугор змогли лише чотири компанії в обсязі не більше встановленої квоти. Всі чотири компанії пов’язані з потрібною людиною. Не будемо казати з ким саме, хоча це народний депутат Юрій Іванющенко, розпарений нині пресою як Юра Єнакієвський, а в часи моєї юності відомий серед криміналу як «Юрєц Малой».
Не складно збагнути що в наслідок маніпуляцій уряду селяни ударно зменшили обсяги посівних. А навіщо горбатитися, якщо монополія на вивіз хліба збила його внутрішню ціну?!
Але далі більше. Невдовзі селянинові доведеться стикнутися зі збільшенням собівартості хліба. Відтоді як бізнесмен Дмитро Фірташ став власником черкаського «Азоту», в Україні з’явилася монополія на виробництво мінеральних добрив, а отже подорожчання добрив відсотків так до 20-и завітає до нас вже невдовзі. Але й це ще не все. Скупивши хліб у селян (задешево) фірми-трейдери його ж продають виробникам хліба вже за дорого. А у тих, вартість самого борошна в хлібі складає лише 10-15% від загальної вартості, решта – газ, електроенергія, транспорт, зарплатні працівникам, податки, тощо. І до всього цього виробникам хлібу уряд забороняє збільшувати ціну на хліб.
Що в результаті? Правильно – зникнення хліба з прилавків магазинів, що сталося нещодавно у Свердловську та Ровеньках на Луганщині. А другою серією буде зникнення зерна з українських елеваторів, бо по тих закупівельних цінах що існують нині горбатитися не буде навіть гноблений з усіх боків український селянин.
Вам мало? Продовжимо далі. Вас не зацікавили словеса міністра освіти Дмитра Табачника стосовно необхідності закрити біля 606 шкіл? Усе правильно, ідеться переважно про сільські школи де навчається 10-15 дітей. Зрозуміло, держава в нас бідна (на відміну від її слуг) і не може платити зарплатню кільком вчителям аби вони півтора десятки дітей навчали. А оскільки право на освіту в нас закріплено Конституцією (чули про таку збірку казочок?) то возити дітей від дому до школи мають спеціалізовані автобуси надані селам за програмою «шкільний автобус».
Тільки от же ж лишенько! Автобуси до сіл надійдуть ще невідомо коли. А школи «оптимізують» (українською – зачиняють) вже зараз. Як ви гадаєте, знайдуться в уряду гроші на автобуси ПІСЛЯ оптимізації? І ще одне питання. У нас шановна російськомовна інтелігенція ревом реве ще й досі, про те як псує якість освіти навчання дитини українською мовою. Так от за українські школи на Донбасі іде запекла війна із залученням преси, нардепів та представників української інтелігенції. А де реакція російськомовної інтелігенції на закриття російськомовних шкіл? Агов, «Союз Пісатєлєй Слобожанщіни», ви здатні на щось, крім як Шкляра з багном мішати?
Вам ще мало? Тоді згадаймо що віднедавна зареєструвати дитину народжену поза межами пологового будинку стало можна тільки за постановою суду. Раніше було достатньо тільки довідки терапевта і двох свідків, нині – зась. Щирий привіт малозабезпеченим сім’ям і в першу чергу мешканцям сіл та невеличких міст! Родина, яка не має грошей на пологовий будинок (медицина в нас платна, відкиньте ілюзії), на адвоката задля довести що це ваша дитина і немає часу бігати по судах та збирати довідки – матиме на руках дитину яку не можна буде влаштувати в школу чи дитячий садок і яку будь-якої миті можуть відібрати органи опіки.
Вам і цього мало? Смалимо далі! По Україні нині йде медична реформа. Згідно реформи лікарень по-перше має стати менше, по-друге їх мусять перепрофілювати за певним призначенням (окремо – для хронічних, окремо – для негайного лікування, тощо). А як визначити де везти певного пацієнта? А для цього замість лікарень на районі лишають фельдшерсько-акушерський пункт, фактично медпункт, працівники якого й направлятимуть пацієнта за потрібною адресою. А як пацієнт діставатиметься до лікарні? Та машиною «швидкої» ж! Прем’єр Азаров пообіцяв – «швидка» доїжджатиме до пацієнта протягом 10 хв (у місті) і 20 хв (у селі). Але станеться це колись у невизначеному світлому майбутньому. Нині у містах живих «швидких» лишилося стільки, що інколи вони спізнюються на виклик на годину. А в селах «швидка» взагалі виїжджає тільки якщо родичі хворого її заправлять, бо пального у них нема.
Так от супер-пупер наворочена «швидка» у нереальних кількостях з необмеженими запасами пального появиться у нас невідомо коли, а лікарні зачиняють уже зараз. Серед іншого при багатьох лікарнях зачиняють пологові відділення, а отже породіллям доведеться їздити за багато десятків кілометрів, бо інакше… (див вище).
Оце дописав все це, сиджу собі, дивлюся на небо та думку гадаю. Ну гаразд, я наволоч, жлоб, буржуй, чи як там ще мене називають тут окремі доброзичливці. Ну гаразд, я можу дозволити собі купляти набагато дорожчий хліб, можу покласти дружину народжувати у нормальні умови, можу проплатити для дитини гідну освіту , не користуюся «швидкою» та можу забезпечити собі нормальне лікування. Але таких як я в Україні – нереальна меншість. По набагато більшій кількості людей, нинішні вихиляси уряду ударять не просто жахливо – вони поставлять їх на межу виживання та приречуть до реальної смерті. Проти частини населення нашої країни розв’язано реальний і цілком серйозний геноцид. Ба-більше – ніхто не приховує намірів та обсягів замисленого. Загроза для великої кількості людей – цілком реальна.
То чому ж усі ці люди мовчать?
Коли людину б’ють її природня реакція – відбиватися. Але з нашої людини здається за 70 років совка вибили вже й останні залишки не те що гідності а просто вже інстинкту самозбереження. Не вірите? Тоді оцініть самі.
Минулого року наш всіма нами ніжно любимий уряд прийняв низку заходів завдяки яким вивозити збіжжя з України за бугор змогли лише чотири компанії в обсязі не більше встановленої квоти. Всі чотири компанії пов’язані з потрібною людиною. Не будемо казати з ким саме, хоча це народний депутат Юрій Іванющенко, розпарений нині пресою як Юра Єнакієвський, а в часи моєї юності відомий серед криміналу як «Юрєц Малой».
Не складно збагнути що в наслідок маніпуляцій уряду селяни ударно зменшили обсяги посівних. А навіщо горбатитися, якщо монополія на вивіз хліба збила його внутрішню ціну?!
Але далі більше. Невдовзі селянинові доведеться стикнутися зі збільшенням собівартості хліба. Відтоді як бізнесмен Дмитро Фірташ став власником черкаського «Азоту», в Україні з’явилася монополія на виробництво мінеральних добрив, а отже подорожчання добрив відсотків так до 20-и завітає до нас вже невдовзі. Але й це ще не все. Скупивши хліб у селян (задешево) фірми-трейдери його ж продають виробникам хліба вже за дорого. А у тих, вартість самого борошна в хлібі складає лише 10-15% від загальної вартості, решта – газ, електроенергія, транспорт, зарплатні працівникам, податки, тощо. І до всього цього виробникам хлібу уряд забороняє збільшувати ціну на хліб.
Що в результаті? Правильно – зникнення хліба з прилавків магазинів, що сталося нещодавно у Свердловську та Ровеньках на Луганщині. А другою серією буде зникнення зерна з українських елеваторів, бо по тих закупівельних цінах що існують нині горбатитися не буде навіть гноблений з усіх боків український селянин.
Вам мало? Продовжимо далі. Вас не зацікавили словеса міністра освіти Дмитра Табачника стосовно необхідності закрити біля 606 шкіл? Усе правильно, ідеться переважно про сільські школи де навчається 10-15 дітей. Зрозуміло, держава в нас бідна (на відміну від її слуг) і не може платити зарплатню кільком вчителям аби вони півтора десятки дітей навчали. А оскільки право на освіту в нас закріплено Конституцією (чули про таку збірку казочок?) то возити дітей від дому до школи мають спеціалізовані автобуси надані селам за програмою «шкільний автобус».
Тільки от же ж лишенько! Автобуси до сіл надійдуть ще невідомо коли. А школи «оптимізують» (українською – зачиняють) вже зараз. Як ви гадаєте, знайдуться в уряду гроші на автобуси ПІСЛЯ оптимізації? І ще одне питання. У нас шановна російськомовна інтелігенція ревом реве ще й досі, про те як псує якість освіти навчання дитини українською мовою. Так от за українські школи на Донбасі іде запекла війна із залученням преси, нардепів та представників української інтелігенції. А де реакція російськомовної інтелігенції на закриття російськомовних шкіл? Агов, «Союз Пісатєлєй Слобожанщіни», ви здатні на щось, крім як Шкляра з багном мішати?
Вам ще мало? Тоді згадаймо що віднедавна зареєструвати дитину народжену поза межами пологового будинку стало можна тільки за постановою суду. Раніше було достатньо тільки довідки терапевта і двох свідків, нині – зась. Щирий привіт малозабезпеченим сім’ям і в першу чергу мешканцям сіл та невеличких міст! Родина, яка не має грошей на пологовий будинок (медицина в нас платна, відкиньте ілюзії), на адвоката задля довести що це ваша дитина і немає часу бігати по судах та збирати довідки – матиме на руках дитину яку не можна буде влаштувати в школу чи дитячий садок і яку будь-якої миті можуть відібрати органи опіки.
Вам і цього мало? Смалимо далі! По Україні нині йде медична реформа. Згідно реформи лікарень по-перше має стати менше, по-друге їх мусять перепрофілювати за певним призначенням (окремо – для хронічних, окремо – для негайного лікування, тощо). А як визначити де везти певного пацієнта? А для цього замість лікарень на районі лишають фельдшерсько-акушерський пункт, фактично медпункт, працівники якого й направлятимуть пацієнта за потрібною адресою. А як пацієнт діставатиметься до лікарні? Та машиною «швидкої» ж! Прем’єр Азаров пообіцяв – «швидка» доїжджатиме до пацієнта протягом 10 хв (у місті) і 20 хв (у селі). Але станеться це колись у невизначеному світлому майбутньому. Нині у містах живих «швидких» лишилося стільки, що інколи вони спізнюються на виклик на годину. А в селах «швидка» взагалі виїжджає тільки якщо родичі хворого її заправлять, бо пального у них нема.
Так от супер-пупер наворочена «швидка» у нереальних кількостях з необмеженими запасами пального появиться у нас невідомо коли, а лікарні зачиняють уже зараз. Серед іншого при багатьох лікарнях зачиняють пологові відділення, а отже породіллям доведеться їздити за багато десятків кілометрів, бо інакше… (див вище).
Оце дописав все це, сиджу собі, дивлюся на небо та думку гадаю. Ну гаразд, я наволоч, жлоб, буржуй, чи як там ще мене називають тут окремі доброзичливці. Ну гаразд, я можу дозволити собі купляти набагато дорожчий хліб, можу покласти дружину народжувати у нормальні умови, можу проплатити для дитини гідну освіту , не користуюся «швидкою» та можу забезпечити собі нормальне лікування. Але таких як я в Україні – нереальна меншість. По набагато більшій кількості людей, нинішні вихиляси уряду ударять не просто жахливо – вони поставлять їх на межу виживання та приречуть до реальної смерті. Проти частини населення нашої країни розв’язано реальний і цілком серйозний геноцид. Ба-більше – ніхто не приховує намірів та обсягів замисленого. Загроза для великої кількості людей – цілком реальна.
То чому ж усі ці люди мовчать?
7
Коментарі