Розкол

Олег Герман

13 год ·

РОЗКОЛ

Сталося те, чого я дуже боявся – суспільство розкололось на окремі фрагменти, осколки, шматки. Назва може бути різною, але драма стала загальною – громадянське суспільство, як єдиний організм, вбито. Я вже не бачу ознак того, що при теперішній владній ситуації ці частинки можна якось склеїти. Драма у тому, що воно розколюється не так від ударів ззовні, а від вибухів та загнивання всередині.

Про єдину націю, в цю мить, можемо хіба що читати у історичних мемуарах та у вимріях світочів України. Смерть настає на наших очах і кожен з нас у тій чи іншій мірі причетні до неї. Одні агресією, інші бездіяльністю, треті ненавистю, четверті збайдужінням. Ще при нашому життя можемо стати свідками й учасниками похорону України, якщо доживемо до тої миті, а не станемо місивом землі та крові. Сумно, аж за край…

Але чи так безнадійно, як написано в перших рядках моїх роздумів? Чи можливий інший сценарій і як вибратися з того гнилого зеленого багна, що вже сердить до нестерпності, до запаморочення мозку, до страшної відрази і неприязні? Давайте трошки проаналізуємо причину, процес, наслідки та уроки з пережитого за тридцять три з гаком років незалежною Україною.

Недруги продовжують розігрувати теми розділення України на Захід і Схід, починають пропонувати нові карти розколу наших земель, поглиблюють протистояння поміж українцями різних регіонів, яке спричинене мовними і релігійними аспектами, традиціями й звичаями нашого народу. Хитра і підступна гра десятки літ перекроювала душі людей, ламала родини і раз-по-раз руйнувала світлицю довіри та єднання. Дуже прикро, що найвищі державні особи не знають, чи не бажають знати історію своєї країни.

У віці тридцяти трьох літ розіп’яли Ісуса Христа. Його зрадив один із учнів та послідовників. Зрадив підло і… за гроші. Зверніть увагу на останні слова – ЗА ГРОШІ! Його судив Пилат, для якого посада прокурора була вагоміша за честь і правду. Вмив руки і погодився із криками: «Розіпни!!!!», що скандував під диригуванням фарисеїв обдурений натовп. Він хотів все, зразу і без жодних проблем. Знову прошу вашої уваги на слова – ОБДУРЕНИЙ НАТОВП.

Ісуса били нагаями римські воїни, яким була неприйнятна Його віра та Його правда. Це була не їх країна й не їх Бог. Вони були чужинцями. Знову останнє слово – ЧУЖИНЦІ. Ісуса вели поміж людей, яких він недавно рятував від смерті, лікував від слабостей і каліцтва. Але всі лише понуро мовчали та споглядали, як помирає їх порятунок і надія. ПОРЯТУНОК І НАДІЯ.

А тепер відкрийте очі, увімкніть розум, огляньтеся довкола і усвідомте – все повторюється з точністю один до одного. Тільки тепер не Ісус спливає кров’ю на хресті, а Україна. А натовп той же самий, з тими ж самими настроями і криками: «Ой, що ж то тепер буде?» І фарисеї сміються та руки потирають: «Тепер то вже наша земля, тепер то наші раби, бо впертих ми перестріляли, а покірним все одно».

Тридцять три роки наша держава блукала на подобі їжака в тумані. Будували кожен по-своєму і зі своїми інтересами. Кожен президент мав свій план і починав з розвалу попередника і перебудови на свій смак. Кравчук так і не вирвався з комуністичних принципів, Кучка сотворив «олігархічний клуб», де всі багатства держави розділили поміж собою. Ющенко мав благі наміри та наївну довірливість, яка його ж і згубила.

Янукович не встигнув остаточно продати Україну москалям через майданне пробудження народу. На ньому прийшов до Банкової Порошенко. Він пройшов три етапи випробування владою: прагнення будувати, потім ним оволоділа манія всесильності, врешті прийшло просвітлення, але Карфаген був вже зруйнований. І на ті руїни видряпався актор Володимир, який вирішив зіграти роль Президента, а точніше, якому написали детальний сценарій для швидкого втілення на екрані й наяву, попередньо провівши генеральну телерепетицію із народом. Вибрав собі квартальник потужного суфлера, зібрав 5-7 радників-зрадників і давай керувати літаком, що зайшов у піке. Керувати, не маючи жодного поняття в цьому. Нічого толкового з диких маневрів не виходить, а пустити керма не бажає. Так і летимо у безвість, а для ворога це як дар із небес.

За тридцять літ правдиві борці за незалежність повимирали, свідому частину патріотів, що стала на борню супроти загарбників, пустили під кулі, землю спродують на всі боки. Міста перетворені в руїни, довколо вибухи, дими, вирви і пухнуть безмірні цвинтарі полеглих. Новоявлені модерністи почали видумувати казна-що у своїх змоскалених головах. Зросло в сотні разів наркотичне одурманення молоді, панує зневага до сутності жіноцтва у дівочих гуртах, культ підліткового насильства в школах та училищах зашкалює. Відсутність батьківського контролю й культури родинних стосунків, примітивізація а то й ліквідація національного виховання серед школярів породили неприязнь і відчуження до рідної мови, пісні, культури, історії тощо. Українці відучилися читати, співати і навіть розмовляти поміж собою. Весь інформаційний простір заполонила неофіційна цензура та помиї обману, наклепів, спотворень. Люди вже не втямлять хто є хто.

Брак вимогливості та поширення ідей вседозволеності й зверхності у стосунках із старшим поколінням вміло використовується «антиукраїнськими фарисеями» для розшарування молодіжного руху. Поділ поміж тими хто «втік» від війни й тими хто віддає останнє заради рятунку народу; тими, кого прикривають «владні батьки» і тими, які покалічені кулями й снарядами лежать без допомоги у шпиталях чи в холодних домівках з кожним днем наростає до ризикових й критичних протистоянь. Непродумана форма мобілізації взагалі людей ввела у ступор. Це викликає зневагу кожної із сторін та ненависть, презирство, приниження і може стати причиною масових бунтів та відродження часів «коліївщини» чи походів «опришків» на тодішню знать.

Які з висновки та уроки можна з цього зробити. Найперше – дедалі більш загрозливою стає відсутність лідерів, які мають чітко вироблену стратегію побудови незалежної держави на десятки, а то й сотні років наперед. Настав критичний час відродження нації, а не маркутного місива. Відсутність ідеологічної праці у плані виховання й формування громадянського суспільства та об’єднання усіх сил та людей для втілення спільної мети має бути у пріоритеті всіх рішень, постанов і законів. Свідоме й несвідоме відсторонення українців від керівництва державою на догоду національним меншинам, які «привласнили» основні органи влади привело до чергового знеукраїнення людей. Безвідповідальність керівних осіб та виконавців на всіх ланках і напрямках державної побудови служить трагічним засобом руйнації незалежності. Неможливо досягнути справедливості, коли скрізь панує правило догодництва заради вигоди, обману заради кар’єри, злодійства при умовах подальшої безкарності. Панує і діє!

Вся освітня праця має бути скерованою на формування Особистостей, а не ліплення покірних слуг. Вчителеві у школі й викладачеві у виші час повернути повага, а не перетворювати їх у в’язнів камери паперового непотребу, що забирає і час, і життя, і всякі бажання творити. Надзвичайно високі вимоги слід поставити саме до творчого цеху, який через усі мистецькі засоби вибудовує в душі, в помислах, в почуттях міцний і надійний каркас людяності. Поняттям чесність, благородство, вірність слід надати первинну значимість. Безповоротно зупинити всякі загравання із злочинцями та крадіями. Це лише породжує та розмножує шляхи вирішування проблемних питань шляхом «валютного конвертування», розбещує і плодить загони зрадників. Пригадуєте Юду Іскаріота? За тридцять срібняків продав Ісуса.

Як не сумно визнавати, але нинішня держава поступово перетворюється в корупційно-мафіозного спрута. Жодних умовностей та приховувань незалежно від посади та родинних стосунків не повинно існувати. Допоки не будуть розірвані іржаві кайдани меншовартості та пута бездержавності нам непросто буде вийти на рівень країн, котрих поважають і з яким хочуть мати справу світові лідери. Зараз діє фактор природнього співчуття нашому народові та острах інших країн перед загрозою власного поневолення. Це далеко не та форма взаємозахисту, яка нам потрібна, але при владі, котра гуха, сліпа і німа – іншого результату годі очікувати.

Найбільшу тривогу викликає переміна яка пройшла від моменту, коли всі були воєдино із ЗСУ, формували добровільні дивізії, стали стіною перед навалою москальської орди, а через паршивих щурів, через їх бездарні дії та провокації назріває розкол поміж людьми й армією. Необгрунтовані арешти та «інвалідні суди» засіяли недовіру поміж керівництвом та рядовими воїнами. Знесилення людських ресурсів і недостаток озброєння приводить до повальної здачі територій та багаточисельних жертв.

Гадаю, нині назріли докорінні зміни у комплексному вирішенні воєнних, економічних, фінансових та суспільних проблем, а не ота бездарна вистава лжепатріотичних владарів, що вже тримають в руках іржаві цвяхи перед древком хреста. Невдовзі Великдень. Духовний час Воскресіння Ісуса постане знаком Надії і для кожного з нас. Вірте в це, допомагайте цьому, боріться за це! Наше впевнення перекреслить світлим променем усі тіні, котрі спосилає нам час великих випробувань.

19:30 06.01.2025

Ми любимо тебе, Україно!

Розкол

Останні статті

Коментарі