Про трагедію Євромайдану 18-20 лютого 2014 пам'ятаємо вічно!
- 18.02.21, 21:51
- Ми любимо тебе, Україно!
Так, 18 лютого 2014 року став жахливим трагічним днем в історії України, а його "призабутість" спричинена ще жахливішим злочином: масовим розстрілом 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, яка відтоді стала називатися вулицею "Небесної сотні". То були жахливі дні, хто їх пригадує, тому забути таке не можна ніколи.
Водночас, як бачимо з часової відстані, не все так сталося, як гадалося. Хоча і вдалося таки підписати оту Асоціацію з Євросоюзом і навіть досягти "безвізу" з ним, але на тому і всі головні досягнення України завершено. Якщо казати відверто, то як держава Україна, на жаль, зависла у так званій "сірій зоні геополітики" і схоже, що такий стан на довго. З багатьох причин і зовнішнього, і внутрішнього характеру, що в одному дописі не охопити. Та й не потрібно. Варто зосередитись на головному: а що нас очікує далі? Передбачити важко за таких умов дестабілізації в Світі через коронавірус, а для України зовнішні фактори стають визначальними, оскільки внутрішні фактори не дають надій на потужну самостійну державну політику. Амінь.
Найбільша і головна проблема України, що за 30 років у нас не постало жодної потужної політичної сили, а маємо одні політичні короткотривалі проекти. Найдавніша з наявних у ВРУ є партія "Батьківщина", але вона є партією однієї людини і не більше того. Це не ідейна партія, тому не стане Юлії Тимошенко і партія щезне автоматично. А більше - нікого. Зі старих політпроектів найкраще тримається на плаву ВО "Свобода", проте її час розвитку втрачено, тому навряд чи за таких беззмістовних політпотуг щось значне очікує "Свободу" у перспективі. Перспективною була партія "УДАР" Віталія Кличка, але вона майже самозліквідувалась, як і багато інших подібних партій таємного походження в розумінні фінансування.
Зараз багато надій покладають на новітнє політичне утворення за орудою старого головнокомандуючого Петра Порошенка, у яку я мав честь вступити у грудні 2019 року, проте саме зі середини розглядаючи цей політпроект, я не бачу нічого такого в ньому, щоб він зміг стати потужною політичною силою в Україні. Чому? Тому що знову це бавлення у політику, гра політичних технологій і їх за-кулісних майстрів, а не щось серйозне і потужне. Мої враження саме такі, особливо після ганебної авантюри з Олегом Синюткою на голову міста Львова, отже і Львівської ОТГ. Так не робиться. Після тих виборів хтось обізвав нас: "льВівці", на що я йому відповів, що якщо і далі в ЄС продовжать до львівської громади ставитися як до "льВівців", то і Петро Порошенко від нас копнячка одержить. Зрозуміло, що я дуже хочу гарного прогресу в ЄС, але як кажуть: музику замовляє той, хто платить гроші і це не я.
У мене є велика особиста симпатія до Арсенія Яценюка, але його партія "Народний фронт" абсолютно розчинилась в невідомості і він один, як той "перст указующий", а це мало що дає на перспективу? Тільки якийсь унікальний розклад може вивести Арсенія Яценюка до чогось значного в політиці і державних посадах.
Також зараз іде потужна розкрутка двох неслабеньких гравців у верхів'ях прошарку українського бомонду, як Дмитро Разумков та Юрій Вітренко, але їх пропихають потаємні ляльководи, а ось політичну силу вони будуть компонувати за обставинами на кшталт "Слуги народу" в стилі серфінга: опанував хвилю популярності і вперед за орденами!
Щодо Володимира Зеленського, то я вважаю цю ситуацію повторенням слабенького президента і сильного фаворита-адміністратора, як було у другому терміні після замовного вбивства Георгія Гонгадзе для Леоніда Кучми, якого підпер Віктор Медведчук. За Віктора Ющенка основну роботу виконував пан Віктор Балога. Тепер головним є Андрей Єрмак, а президент чисто для народу замануха. Реально самодостатніми президентами в Україні були Віктор Янукович та Петро Порошенко, але вони були досить залежними від зовнішніх чинників: один з РФ, а другий з ЄС. На тому і завершую свою ретроспекцію: "7-м років після перемоги Євромайдану"
Чи були ті події та жертви даремними? Звичайно, що ні. Якби Петро Порошенко відмовився, як зробив це Олександр Лукашенко, передавати владу Володимиру Зеленському, то був би новий Майдан, де б і я вийшов проти узурпатора, хоча всі 5 років провів у "порохоботах". Ми провчили і привчили владу поважати волю українського народу в його більшості. В Україні демократія існує як реальність, а не як фікція подібно до більшості країн колишнього СРСР, що і є найголовніше. Все інше - то інше. Всі світові держави проходили через свої проблеми та випробування і України не виняток. На тому і завершую: вічная пам'ять і вдячність Героям Майдану! Слава Україні! Героям слава!
3
Коментарі
Nech sa paci
118.02.21, 23:33
https://youtu.be/yn_DjF_9cTA
Можете додивитися до кінця. Рецепт — берегти залишки того, що є, і грати в довгу. На жаль, так.
Богдан Бо
23.03.21, 11:51Відповідь на 1 від Nech sa paci
Пробував слухати, але то не для моїх вух балачка, бо вже ладно російською, але оте базікання і класичне "брюзжание" мені огидне, бо обридло. Власне через домінанту отакого виду і їх підвидів в держапараті України реформи апріорі неможливі.
Я про то не раз писав: кожен депутат і чиновник думає про одне: "Якщо я особисто живу добре, то нащо мені здалися будь-які зміни (тобто: реформи) - на воно йому і ось цим нашим "благоденствующим благодетелям"
Богдан Бо
33.03.21, 11:55Відповідь на 1 від Nech sa paci
Так, давно стало ясні, що допоки оце покоління не повиздихає, а інше все не обвалиться, як ось в Одесі за приклад, - оновлення не дочекаємося. Граємо в довгу набираючи довгу, а далі - ой!
Nech sa paci
43.03.21, 13:41Відповідь на 3 від Богдан Бо
Портников теж казав про "повиздихає".
Він сподівається, що наші онуки, можливо, заживуть краще.
Богдан Бо
54.03.21, 16:45Відповідь на 4 від Nech sa paci
Уточніть чиї саме онуки заживуть краще: наші чи тільки його?
Nech sa paci
64.03.21, 22:39Відповідь на 5 від Богдан Бо
Онуки нині живущих.
Богдан Бо
721.03.21, 19:32Відповідь на 6 від Nech sa paci
Останнім часом я втратив позитивну перспективу...
Nech sa paci
821.03.21, 20:32Відповідь на 7 від Богдан Бо
Nech sa paci
921.03.21, 20:33Відповідь на 7 від Богдан Бо
Contra spem spero.