Записи анархіста 21 століття від 4-го червня 2019 року

4 червня 2019 р. (7527)

Записи анархіста 21 століття від 4-го червня 2019 року

Якось вже досить давно мені випало побувати на зібранні вчених мужів під егідою ще існуючої на той час формації під назвою «Конгрес української інтелігенції» і там один мудрагель мене просто шокував заявою, що нам потрібні потужні державні програми для агітації в Росії на підтримку України. Це було сказано десь у той час, коли у Львові розпочали свою ефем-трансляцію «Русское радио» і «Радио-шансон», а по всіх львівських кав’ярнях саме шансон і звучав. І тоді я прореагував на це за класичним анекдотом про Штірліца: Коли Штірліц засунув руку до кишені і на виявив там пістолета, то подумав: Це точно кінець. І справді в кишені була дірка і то був саме він.

Після такого прояву «елітного мислення» я вже нічому не дивувався. Тут Львів деградує, а вони Рефію перевиховують, мундаки. Хочу сказати те, що давно накипіло: коли я чую вислови, що «Ах, вам у Львові добре! Там усі націоналісти! Усі патріоти і свідомі українці!» - то я тільки знизую плечима, бо ж то далеко не є так, але ж не будеш про своїх погане говорити, бо нащо? Що то змінить? Ще в часи ОУН були величезні проблеми з так званими «хрунями», тобто українцями-пристосуванцями. Взагалі нащо довго пояснювати, коли беремо підсумки виборів і ось вже маємо чітку картину: так, 64 % на Львівщині проголосували за Порошенка, але ж аж 34 % – були за Зеленського, а це фактично 1/3 населення. І за Януковича було чимало голосів з відси… Тобто не все є просто.

Єдине, що мене завжди не те, щоб веселило, але був цікавий парадокс, що на Сході і Півдні України обирали суто депутатів з комуняк і їм подібних, які били себе в груди з обіцянками стати твердо на захист трудового народу, а на Заході обирали суто націоналістів, які обіцяли за Україну життя віддати, але у підсумку при владі опинялися в обох випадках злодії-казнокради. Не даремно кажуть, що криміналітет найбільш інтернаціональний і безпартійний. Інакше кажучи не було чіткого розмежування, що в Західній Україні все чесно і порядно, а на Сході злочинна банда і біда чорна. Та ні! – у тому і справа, що скрізь по-Україні ситуація була однакова: тотальна корупція і злочинна «прихватизація», коли еліта радянської генези військово-партійно-кедебіська номенклатура з комуно-комсомолії нарешті змогла вільно виконувати як заповіт гасло Бухаріна : - Збагачуйтесь! І Сталіна на них не знайшлося цього разу.

У тому, на мою думку, головна проблема сучасної України, що вона досить єдина у своєму буржуазному прошарку з нуворішів по всій території, але дуже далека він національного єднання, тому термін «український буржуазний націоналізм» є переважно як гарна далека мрія аніж реальність. Головний план на майбутнє: українізувати буржуазію. Поки що тільки з олігархом Петром Порошенком це вдалося провести в життя. А інші – ні в яку. Ще довбаного Новинського отримали в доважок. Ну ще мову українську він вивчив і балакати може, але ж українофоб жахливий. І це на додачу до власних виродків-українофобів: Рабіновича, Медведчука, Вілкулів, Долженкова тощо.

Я думаю, що мене зрозуміли: якщо не українізуємо буржуазію – фіг що доброго нас очікує. Президента вже маємо фігового чи то офігенного – не розберу. Ясно, що хрінь повна і це ще далеко не межа. Я ось досі гадку гадаю, чому в своїй промові інавгураційній пан Зеленський заявив, що відтепер «Ми всі – президенти!», а звідси запитання: А де ж тепер нам тих слуг народу набрати? Отож.

(Щоденні записи анархіста 21 століття по Р.Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

20:52 04.06.2019