2 шоколадні корупціонери, брехуни і казнокради

Як ми писали в лютому, блокування створення окремого антикорупційного суду – це одна з "червоних ліній", яку владі краще не перетинати у відносинах із західними союзниками та інституціями.

На публічному рівні президент показує розуміння ситуації. На неформальному – відкладаються зміни, що обмежують його владу.

Єдиний момент, коли інтереси збереження прихильності Заходу та власної влади збігаються, – це підготовка до політичного життя після президентства.

Однак у разі непростої й, очевидно, болісної для особистих амбіцій трансформації з глави держави на главу парламентської фракції (чи, в кращому разі, одного з претендентів на посаду прем’єр-міністра), вплив на судову владу буде втрачено.

А деякі з соратників Порошенка взагалі можуть опинитися в переліку клієнтів нової системи антикорупційних органів.

Отже, з точки зору "колективного Порошенка", абсолютно незалежний і чесний суд – сумнівна перспектива. Хоча саме незалежний і кваліфікований суд може стати гарантією того, що переслідування за політичними мотивами більше не буде.

Тим більше, що Захід цікавлять не вироки проти конкретних діячів, а незалежна антикорупційна система як пересторога від корупції при новій владі, оскільки з цією все більш-менш зрозуміло. До того ж, у ЄС і МВФ чітко сигналізують, що готові піти назустріч ще цьому уряду і президенту, якщо вони демонструватимуть досягнення в боротьбі з корупцією.

Оскільки Порошенко у випадку з "безвізом" показав, що він бачить себе як політика, який долає недосяжні для інших бар’єри, то можна припустити, що й створення ВАС та пов’язану з цим матеріальну підтримку Заходу він захоче зробити частиною своєї виборчої кампанії попри ризики.

Проте постає проблема, як це зробити в поточній внутрішньополітичній ситуації.

Станом на сьогодні Порошенко перебуває в "оперативному оточенні", влаштованому основними кандидатами в президенти та ситуативними союзниками з так званої "стратегічної сімки".

"Чужі" невтомно повторюють звинувачення в "поразці", "корупції", "зраді". "Свої" наполегливо пропонують різні форми "почесної капітуляції" у вигляді політичної реформи – створення парламентської республіки шляхом внесення змін до Конституції або просто змінами до закону про Кабмін.

Гроші МВФ потрібні всім: від секвестру програють усі, особливо позафракційні мажоритарники, постраждають навіть "радикали" та "опоблоківці", які підсіли на відкриття об’єктів, споруджених за підтримки державного бюджету. Секвестр – це й додатковий тиск на бізнес, і опоненти влади першими потраплять під прес перевірок та штрафів.

Незалежний антикорупційний суд і взагалі будь-який незалежний суд не потрібен нікому у владі: більшість цих людей звикли або вирішувати питання з судом у режимі "телефонного права", а в декого є чудовий досвід перетворення своєї присутності в суді на виставу для телеканалів.

Показово, як Олег Ляшко та Юлія Тимошенко у своїх виступах на погоджувальній раді 4 червня оминули увагою тему Вищого антикорупційного суду. Обоє бачать себе президентами у 2019 році, і незалежний суд не пасує до "радикального" і "справедливого" стилю правління.

А провал президента та уряду в разі несхвалення закону – це вагомий "плюс" для агітації виборців. Орієнтацією на вибори зумовлена й заява Володимира Гройсмана про можливу відставку в разі неприйняття закону.

Проте й у Банкової може бути кілька козирів на руках.

Від зриву голосування може підстрахувати кілька технічних прийомів. Противників можуть звинуватити в колабораціонізмі з "Москвою": Кремль справді з кінця минулого року пророкує "дефолт" України.

По-друге, на часі розгляд змін до Конституції про скасування депутатської недоторканності. У разі схвалення закону про ВАС, це питання відкладається на невизначене майбутнє.

У разі провалу голосування перед депутатами можуть порушити питання про скасування недоторканності. Оскільки це питання радше непрохідне, суспільству покажуть, що саме депутати блокують боротьбу з корупцією.

По-третє, у разі провалу Мінфін може несподівано отримати таку підтримку з Банкової, яка дасть змогу "перекрити" геть усі можливості заробляти на бюджеті під приводом боротьби з дефолтом і перетворити прем’єра на англійську королеву.

Зрештою, компромісним варіантом може стати запровадження антикорупційного суду вже після парламентських виборів 2019 р. і поширення його повноважень на справи, які порушуватимуться і розслідуватимуться після цієї дати.

Найтяжче для президента переконати громадян у тому, що він справді прагне боротися з корупцією. Як показують результати травневого опитування, вже половина респондентів вважає боротьбу з корупцією провальною.

Протягом останніх шести місяців майже вдвічі впала довіра до нових антикорупційних органів (НАБУ, САП, НАЗК), а перші дві головні перепони для ефективної боротьби, на думку громадян, – відсутність політичної волі та недосконалість законодавства.

З точки зору роботи з суспільством, ухвалення закону про ВАС у редакції, яку вимагають громадські активісти та Захід, – чудовий демонстративний крок і нагода для президента розпочати боротьбу за виборців, які раніше голосували за Порошенка, а тепер вагаються.

Передача контролю за формуванням персонального складу ВАС у руки представників від антикорупційних громадських організацій та експертів із західних країн так само підтримує більшість населення.

Це можливість для Порошенка поступитися зараз певною часткою влади, щоб у 2019 переобратися і зберегти більшість чинних повноважень, у тому числі розширеного контролю над силовими структурами, який може дати нова редакція іншого закону – "Про національну безпеку".

Ризики отримати цілковито неконтрольовану і ворожу Громадську раду можна знизити, якщо прислухатися до слушних зауважень Головного юридичного управління Апарату ВРУ щодо прогалин у законопроекті про ВАС.

Зокрема, зважаючи на важливість кваліфікації членів громадської ради, яка відбиратиме суддів, можна встановити високий освітній та професійний ценз, можна передбачити ретельну перевірку претендентів із числа українських та іноземних громадян щодо законності набуття їхньої власності та прозорості джерел їхніх доходів; можна передбачити й обов’язкову відсутність будь-яких конфліктів із законом.

Проти цього західні партнери можуть і не заперечувати. А Адміністрація президента здобуде таку потрібну для глави держави моральну сатисфакцію…