Газова тема. ч.3

Я не використовую складних теорій типу рівноваги Неша, і не пишу складних формул по дуже простій причині: я не пишу наукову роботу на тему "Олігархічний держкапіталізм як вища стадія пострадянської економіки". Таку роботу має написати дипломований економіст, яких в нашій країні - судячи по величезній "експертній публіці" - уже більше, ніж горобців. А моя задача - якомога простими словами пояснити, що відбувається навколо нас, і показати, що це не є стихійне лихо - яке необхідно "перезимувати і дочекатись сонечка" - а це є цілком свідомий задум конкретних людей, який можна і потрібно ламати.

По-друге, якщо я не приховую своєї прихильності до Тимошенко - це не привід відмахуватись від моїх запитань і фактів. Із своїми читачами я веду себе максимально чесно, і не кокетничаю, заявляючи "ах, я такий весь із себе інтелектуальний, мені нема кого вибрати в цій низькопробній політиці". До речі у таких "інтелехтуїв", як правило, після такої ввідної йде зубодробна апологія "144 реформ після 25 числа", що палить їх реальну політичну прихильність на 143%. Будь-ласка, кожний мій постулат можна перевірити по незалежним джерелам. На кожен факт є посилання. Якщо заперечуєте мої побудови - то давайте говорити по суті. Бо тактика "що може сказати про творчість Караяна людина із таким довгим носом"... ну ви понєлі, як називається.

А тепер давайте назад до наших баранів.

* * *

Сьогодні ми розберемось із тим, як маніпулюють поняттям "собівартість". Вітчизняні "неоліберали" завжди стверджують, що собівартість до ринкової ціни не має ніякого відношення, а тому її навіть розкривати не треба. За дивним збігом собівартість в нашій країні не розкривається для найбільш прибуткових галузей - паливної, металургійної та хімічної. Ця таємниця возводиться в ранг навіть вище державної, бо останні регулярно тікають в пресу, а ось собівартість видобутку газу в Україні треба вираховувати за допомогою опосередкованих обчислень - в публічний простір ця цифра просто не попадає, як шаман табу наклав.

Хоча порахувати собівартість дуже просто: це усі витрати, які необхідно понести для виробництва одиниці товару. Сюди входить сировина, паливно-енергетичні матеріали, фонд заробітної плати (основного та адміністративного персоналу), соціальні платежі, амортизація основних засобів (тобто, знос обладнання і капітального будівництва) і накладні витрати, пов'язані безпосередньо з виробництвом. Іноді туди включають ще маркетингові витрати, сиречь, рекламу і просування товару. Для трейдерів собівартістю може вважатись початкова ціна товару, за яку він його купляє, плюс витрати, які він понесе при доставці його до споживача, або торговельного майданчика.

Секрет тут простий. Собівартість ще й як має відношення до ринкових цін, незалежно від типу ціноутворення і політично-економічного ладу. Це та межа, нижче якої виробник фізично не може опустити ціну, інакше він стане банкрутом. Якщо ж продажна ціна вища за собівартість, він повністю окупає свої витрати на виробництво товару, і як мінімум тримається на плаву. Так ось, я хотів би, аби ви просто у якості домашньої вправи згадали - скільки разів була банкрутами вітчизняні "збиткові" підприємства. Наприклад, скільки разів банкрутував "Нафтогаз", про який мені неодноразово доводилось читати слізливі статті, як занижена ціна на газ призводила до його страждань і хронічно-збиткового стану. Так от, за майже 20 років існування (наступного року будемо святкувати юбілей) "Нафтогаз" ЖОДНОГО разу не був банкрутом. Повідомлення типу "якщо ми програємо суд в Стокгольмі, то станемо банкрутами" видаються щороку, а самого банкрутства не наступає.

Це значить, що продажна ціна українського газу ЗАВЖДИ вища за собівартість, і ЗАВЖДИ окупає його видобуток. Інакше б "Нафтогаз" давно вилетів в трубу, разом із "Укргазвидобуванням" та рештою вітчизняних спритних "газовиків".

А "збиток", яким хизується "Нафтогаз", як циган намальованими виразками, насправді утворюється за допомогою маніпулюванням собівартістю. Бо якщо таємницею є не лише її обсяг, а й калькуляція, то туди можна записати все, що завгодно. Наприклад, в 2016 р. Нафтогаз записав до собівартості газу втрати від курсової різниці, фінансові втрати по відсотках і навіть втрати при транспортуванні (безбожно завищені до 40%, що технічно означає, що газ транспортується в дірявих дирижбабелях). А по правилах до собівартості має відноситись тільки те, що має пряме відношення до виробництва (ну, або торгівлі). Результат: за допомогою такого "художнього додавання" витрати збільшились в 507 разів, і "Нафтогаз" по прибутковій статті реалізації газу показав... збиток. Підніміть платіжки, подивіться, скільки ви платили за газ в 2016 році. Це були "ринкові ціни по франкфуртському хабу", і при цьому "Нафтогаз" показує за 2016 р. збиток в 2,9 млрд. грн. по статті торгівлі газом. Можете мені не вірити, але приблизно 70% ціни газу, яку показує "Нафтогаз" - 4849 грн. за тисячу кубів - це ось такі нахабні "дописки" до собівартості.

Вибачте, але із такими маніпуляціями навіть при ціні по формулі "Марс+" в підсумках будуть самі збитки.

Наступною маніпуляцією є прирівнювання собівартості українського газу до собівартості імпортного. Це все та ж сама "opportunity cost", вид в профіль, тому що якщо прирівняти собівартості в цілому, то і компоненти її мають бути тотожними. Але заробітна плата, наприклад, у видобувній галузі, значно менше за західну. Візьмемо для прикладу що попроще - Колодницьке родовище. Там працює комерційна фірма "Горизонти", яка видобуває газ. Так от, середня заробітна плата на ній становить 10.7 тис. грн. за місяць. Тобто, 450 доларів. А ось австралійський газовидобувник отримує 14250 дол. на місяць (171 тис. дол. в рік). А норвезький - 13300 дол. на місяць. Тобто, компонент фонду заробітної плати в Україні в 30 разів менший за норвезький - так якого біса собівартість має бути однаковою?

Зате, якщо прирівняти собівартості, за рахунок додаткового прибутку, можна різко підвищити заробітні плати керівному складу із надбавками по 50% та 75%. І в одній з найбідніших країн світу отримувати в місяць мільйонні зарплати.

І це тільки маніпуляції безпосередньо із собівартістю. Уявіть собі, як маніпулюють продажними цінами, добиваючись "безподаткового раю" майже по Балашову - дописуючи туди всі податки, які мав би платити трейдер з свого прибутку, і перекладаючи їх на плечі споживачів.

Але про це ми уже поговоримо в наступному тексті, завтра ввечері - коли будемо розбирати пункт другий оригіналу, який стосується саме ціни.

Вячеслав Ільченко