За допомогу під час Голодомору галичан відправляли в Сибір

Коли у 1939 р. у Західну Україну прийшла радянська влада, то вона арештувала частину активістів, які допомагали українцям під час Глодомору 1932-33 р. Теодор Данилів із Бучацького повіту Тернопільського воєводства у своїх спогадах згадував, що коли його у 1939 році викликали у міліцію на допит, то основним звинуваченням була антирадянська пропаганда у 1933 р. Коли у концтаборах він розповідав наддніпрянцям про допомогу із Західної України - вони навіть не знали, що робились такі спроби їх порятувати.

Про це під час презентації у Львові книги "Людяність у нелюдяний час" розповів кандидат історичних наук, автор монографії "Західна Україна і Голодомор 1932-1933 рр." Ярослав Папуга.

На початку 1930-х років із Західної України ще можна було пересилати посилки з продуктами для наддніпрянців. Але під час Голодомору політика радянської влади змінилась – вона вирішила заробити на людському горі. Ярослав Папуга розповів, що для того, щоб переслати посилку потрібно було доплатити ще велику суму грошей. Пересилали і кошти, – американські долари чи польські злоті, – за які у спеціальних магазинах за завищеними цінами можна було купити продукти.

Історик зазначив, що у липні 1933 р. у Західній Україні було створено спеціальний громадський комітет для допомоги голодуючим. "До кінця року він збирав кошти. Частина з них була витрачена на міжнародну діяльність, щоб донести інформацію про Голодомор до світу. Більшу частину переслали голодуючим. Подібні комітети були створені практично всюди, де була українська діаспора – у Франції, Великобританії, Бельгії та ін. Координатором їхньої діяльності був саме львівський комітет", – розповів Ярослав Папуга.

Були випадки, коли голодуючі із Наддніпрянщини вдавалось втекти у західну Україну через радянсько-польський кордон. Українці, які жили у цій прикордонній зоні, вимагали від польської влади, щоб вона дозволила наддніпрянцям залишитись. У більшості випадків польська влада лояльно до цього ставилась, хоча були випадки, що і перешкоджала українцям. Особливо, коли було заплановано на 29 жовтня 1933 р. День жалоби і протесту – у цей день по всьому світі українці виступали проти Голодомору. У деяких місцевостях були випадки, що за кілька днів до цього польська влада затримувала українських активістів, а після проведення заходу випускала їх на волю.

Допомога із Західної України під час Голодомору частині людей все ж таки допомогла. Ярослав Папуга розповідає, що у архівах зберігаються тогочасні листи, де наддніпрянці дякують своїм братам з правого берега р. Збруч за допомогу, яка дала їм можливість вижити. "Однак, це не можна порівнювати з героїзмом українців, які голодували самі і останнє віддавали своїм односельцям", – підкреслив історик.