Затяжний стрибок президента. Чому зволікає Янукович?

В Україні тільки й кажуть, що президент готується до зриву Угоди про асоціацію чужими руками – ЄС та української опозиції. Тижню не вдалося дістати чіткі підтвердження, що йдеться про однозначні домовленості з Путіним. Водночас добре простежується витонченіша робота російських структур та агентів впливу в різних країнах – від самої України до деяких держав ЄС.

Помітно, що, з одного боку, дехто в оточенні Януковича активно підживлює його фобії стосовно Тимошенко та перспектив її звільнення. При цьому переконуючи, що ЄС може таки підписати Угоду, навіть якщо колишній прем’єр залишиться за ґратами. З другого – у самому ЄС є політики, для яких звільнення Тимошенко – беззаперечний пріоритет. Упертість Януковича невпинно зростає в ціні: зовсім трохи – і якась із 28 країн ЄС визнає невирішену або неадекватно вирішену проблему екс-прем’єрки підставою для відмови підписати Угоду.

При цьому на країни ЄС, які є активними лобістами підписання документа, передусім Польщу й Литву, Росія з наближенням саміту різко посилює торговельно-економічний та енергетичний тиск, щоб змусити їх стати менш настирливими в лобіюванні позитивного результату вільнюської зустрічі за будь-яких обставин. Поки Київ і Брюссель не знаходять спільної мови, з конфлікту користається Кремль.

Водночас представники влади і далі демонструють не тільки позірну орієнтованість на виконання вимог Євросоюзу, а й підготовку вже до імплементації Угоди. 12 листопада Міністерство економічного розвитку і торгівлі оприлюднило проект програми з імплементації Угоди про асоціацію з ЄС, який включає перелік заходів із 552 пунктів. Дедалі чіткіше лунають сигнали, що педалювання питання Тимошенко є зневажливим і образливим для України.

Робоча група з підготовки узгодженого законопроекту, який вирішив би питання екс-прем’єрки 12 листопада, не дійшла згоди, тож засідання ВР 13 листопада прогнозовано провалилося, а до порядку денного наступного тижня він також не потрапив. Формальні претензії влади до цього документа в тому, що в ньому не було прописано механізм виконання рішення суду про повернення ув’язненого, який лікується за кордоном, а час лікування пропонується зараховувати в термін відбування покарання. Тоді як представники ПР наполягають на перерві в терміні покарання на час лікування на території зарубіжної держави.

У ЄС того самого дня швидко й різко відреагували на провал у Верховній Раді розгляду закону про лікування засуджених за кордоном. Член Комітету з міжнародних справ Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський уже назвав це «очевидним сигналом відсутності політичної волі в української влади щодо підписання Угоди про асоціацію з ЄС». І наголосив, що коли цього не буде зроблено 29 листопада у Вільнюсі, то може бути взагалі не підписано.

Основні сторони переговорів намагаються зберігати обличчя й не ставити крапку ані у справі Тимошенко, ані щодо двох євроінтеграційних законів, які винесені на голосування 19 листопада. Планується розглянути проекти про лікування за кордоном, внесені Анжелікою Лабунською, Сергієм Міщенком (влада була готова його підтримати ще минулого місяця) та Володимиром Купчаком, а також спільний проект опозиціонерів щодо амністії.

У таборі опозиції почали лунати голоси, що закликають підтримати будь-яку редакцію законопроекту про лікування за кордоном, аби лише зняти перешкоди для підписання Угоди про асоціацію. Вона звернулася до місії Кокса – Квасневського з проханням «не закривати двері для України» й обмежитися проміжним звітом, щоб «дати можливість Януковичу одуматися». Регіонали вустами голови парламентської фракції ПР Олександра Єфремова з трибуни також пообіцяли голосувати, зокрема, й за законопроект стосовно Тимошенко, якщо він відповідатиме їхньому баченню. Олександр Квасневський на спільному брифінгу з Петом Коксом після переговорів в українському парламенті проголосив: вони все ще «сподіваються», що «знайдеться достатньо доброї волі для консенсусу, щоб усі, хто хоче підписати Угоду про асоціацію, підписали її». Однак переконливими вони не видавалися.

Риторика Януковича та інших регіоналів свідчить: вони схильні вважати нинішній стан справ підтвердженням, що з ними у світі «почали рахуватися». Мовляв, «ми сьогодні займаємо практично з будь-якого питання дуже принципову позицію із усіма нашими партнерами». Точка неповернення вже зовсім близько. 8 листопада гарант підписав скандальні зміни до Податкового кодексу, які, не виключено, унеможливлять участь найрейтинговішого нині кандидата в президенти від опозиції Віталія Кличка. Потім було порушено нову справу проти захисника Тимошенко Сергія Власенка.

Сподівання владного табору виявляються в заявах лідерів ПР. Єфремов озвучив такі претензії до ЄС: по-перше, не зійшлися в ціні фінансової підтримки України на випадок підписання Угоди; по-друге, не має певності, що її буде підписано, якщо Україна виконає всі зобов’язання. Азаров дедалі частіше нагадує про €150–160 млрд, що потрібні для реконструкції української економіки відповідно до європейських стандартів, а також нарікає на небажання Євросоюзу компенсувати потенційну втрату ринків збуту в Росії. «На зустрічах із нашими європейськими партнерами ми пропонували їм передусім допомогти вирішити питання із заміщенням ринків нашої експортної продукції, – сказав Микола Янович. – На превеликий жаль, не так оперативно ЄС працює, як нам хотілося б». Нарікають представники влади й на обтяжливість умов і непевність перспектив отримання кредитів, які хотіли б одержати від ЄС автоматично після підписання Угоди.

Схоже, владу цікавлять тільки фінансові бонуси, шлях до яких мала б відкрити Угода про асоціацію, а не можливість євроінтеграції та трансформації країни відповідно до європейських стандартів (див. Тиждень, № 43/2013). Тому, мабуть, шантаж непідписанням має замалий вплив на Януковича. Водночас Захід міг би активніше використовувати фінансовий фактор, щоб дотиснути українського президента й змусити до виконання умов після підписання Угоди про асоціацію. Підписавши її, але не розблокувавши допомоги з фондів ЄС та МВФ до моменту звільнення Тимошенко, Євросоюз лише посилить свої позиції в Україні. У якнайшвидшому виконанні умов для отримання «кешу» буде зацікавлений уже Київ.

Вагомим інструментом може стати симетрична відповідь на цинізм нашого керівництва в переслідуванні опозиціонерів. Якщо влада ініціювала справу проти Тимошенко за несплату податків, то ЄС та США нічого не заважатиме розпочати розслідування з приводу відмивання грошей тими впливовими особами з української влади та її оточення, які нині причетні до саботажу виконання вимог Євросоюзу. Це зробить їх зговірливішими, однак при цьому Україна буде пов’язана з ЄС асоціацією. І можливості впливу на її політику, зокрема й внутрішню, стануть у рази більшими, ніж коли саміт у Вільнюсі провалять, а наша держава буде змушена дрейфувати у фарватері Росії.

Цілковитий хаос: ніхто нічого не знає, всі тільки й будують здогади. Але все це не має значення. Українська влада так прагне показати, що вона крута та ще крутіша й ніхто її не нагне, що стає очевидно: це стурбоване іміджмейкерство свідчить про слабкість та агресивну закомплексованість незалежно від того, куди вона поверне – на Схід чи на Захід. Після всього шоу з Угодою чинний президент видаватиметься слабким для всіх. Парашут може й не розкритися.

tyzhden