Українізіція проти русифікації

Примусова русифікація, або принаймні наявні спроби її реалізації, пробуджують в українцях тягу до національних і патріотичних цінностей. Як не дивно, насадженням російської мови, так звана «влада», стимулює поширення і розвиток української «ідеї». Не зважаючи на давно вже характерну неповагу «посад» до всього українського (історії, культури, територіальної цілісності, мови українського народу, разом із цим же народом), навіть не зважаючи на відверто блазнівські «начебтозакони», українці вирішили піти протилежним шляхом і таким чином не зайвий раз показати свою відокремленість від тих же посадовців і їхніх ручних песиків.

Можливо навіть справа не тільки в пробудженні національної свідомості. Є думки, що в даній ситуації не останню роль відіграє звичайна людська непокора. Достатньо буде згадати часи впровадження українського дубляжу в кінотеатрах країни і хвилю невдоволення такою підтримкою української мови. Звісно, в порівнянні з сучасною ситуацією, це була скоріше реакція ніж протест, маленька хвилька занепокоєння, щодо своїх свобод.

Потрібно також враховувати і той факт, що суспільство змінюється. Наразі виникає розуміння єдності народу і порозуміння між собою, зменшується рівень зацікавленості в політиці і в той же час зростає зацікавленість в нових ідеях розвитку суспільства, як одного цілого. І можливо це лише моє особисте переконання, що в українського народу з’явилася можливість збагнути свій потенціал і навіть скористатися ситуацією задля свого культурного становлення, але в будь-якому разі процес українізації українського народу почався, хоч і не самими українцями.