Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

Собаки і коти

  • 17.12.15, 09:53
Це сталося у дворі покинутого будинку у Помільяно д'Арко, біля Неаполя.
Кількамісячне кошеня Кікко впало у колодязь, глибина якого сягала п'ятнадцяти метрів. Через три дні пожежникам нарешті вдалося його врятувати.
У тому ж домі разом із кошеням жив песик Чарлі.
Упродовж трьох днів (поки пожежники рятували кошеня з колодязя) песик нічого не їв. Сумуючи за товаришем, він геть утратив апетит!
Коли все закінчилось, господиня обох тваринок сказала журналістам:
-Як тільки песик побачив, що назустріч біжить кошеня, він поніс йому шматочок м'яса зі своєї мисочки!

Ця подія, що сталася у листопаді 2009 року, є гарним прикладом солідарності, яка зігріває серце і понад усе навчає не довіряти дуже багатьом загальноприйнятим упередженням, як, наприклад, тому, яке стверджує, що між котами й собаками ніколи не буває миру.

Піно Пелегріно

Якби я народилася вдруге

Хтось запитав мене кілька днів тому: якби я могла народитися вдруге, чи захотіла б прожити життя наново? Довго не роздумуючи, я відповіла "ні". Та згодом трішки замислилась і...
Маючи змогу наново прожити своє життя, я менше говорила б, натомість більше б слухала. Не боялася запросити до себе на вечерю друзів тільки через те, що на килимі є кілька плям, а оббивка дивана трохи вицвіла.
Я б смакувала крихкі булочки в елегантному салоні і вже зовсім не турбувалася б через сажу, коли горить коминок.
Обов'язково знайшла б час, аби послухати спогади дідуся, який розповідає про роки своєї молодості. Влітку не вимагала би, щоб позачиняли вікна в машині, бо я щойно зробила собі завивку.
Я не допустила б, аби свічка у формі ружі так і розплавилась, забута в комірчині, а часто б її запалювала, доки вона не догоріла б до кінця.
Я б лягла собі на лузі і перекочувалася разом з дітьми, зовсім не замислюючись, що забрудню сукенку.
Набагато менше плакала б і сміялася, дивлячись телевізор, а частіше-спостерігаючи життя.
Більшою мірою ділила б відповідальність зі своїм чоловіком.
Почуваючись погано, лягла б.у ліжко, замість бігти з гарячкою на роботу, наче без мене там світ завалиться.
Замість дев'ять місяців нетерпляче чекати, коли ж нарешті закінчиться моя вагітність, полюбила б кожну її мить, усвідомлюючи, що ця дивовижна дія, яка відбувається у мені, є єдиною можливістю співпрацювати з Богом у здійсненні чуда.
Синові, який прибіг поцілувати мене, не сказала б: "Досить,досить, іди митися, бо вечеря вже готова"
Частіше казала б "Я люблю тебе", натомість рідше "Мені прикро"... Та передусім, якби я могла розпочати все спочатку, то цінувала б кожну хвилину...споглядала б її так довго, доки не побачила б, якою вона є насправді...жила б нею...і ніколи б її не віддаляла.
Ерма Бомбек

Кожна мить, що нею обдаровує тебе Бог, є величезним скарбом. Не викидай його. Не бігай невпинно у пошуках непевного завтра."Живи найліпше як можеш, мисли найліпше як умієш, дій найліпше як потрафиш нині. Нинішній день скоро стане завтрашнім, а завтра скоро стане вічністю"(А. П. Гоуті)

Бруно Ферреро

Трохи срібла

-Учителю, що ви думаєте про гроші?-спитав один юнак свого учителя
-Дивись у вікно,-сказав учитель.-Що бачиш?
-Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тягнуть віз, і чоловіка, який іде на базар.
-Добре. Тепер дивись у дзеркало. Що бачиш?
-Що ж хочете, щоб я бачив?! Звісно-себе!
-Тепер поміркуй: вікно-зі скла, і дзеркало також зі скла. Вистачає тонесенького шару срібла на склі і людина бачить тільки себе.

Навколо нас є багато таких осіб, які свої вікна замінили на дзеркала. Вони думають, що дивляться "назовні", а бачать і споглядають самих себе.
Не дозволь, щоб вікно твого серця стало дзеркалом.

Бруно Ферреро

Замерзлий ставок

Одного разу двоє друзів-хлоп'ят каталися на ковзанах на малому замерзлому ставку. Був похмурий холодний вечір. Діти їздили обережно, але раптом лід проламався і один із хлопчиків упав у воду.
Ставок був неглибокий, але вода в ополонці почала замерзати, закриваючи отвір.
Другий хлопчик побіг на берег, узяв найбільший камінь, якого вдалося знайти, і побіг туди, де провалився його малий друг. Почав щосили вдаряти каменем об лід, аж врешті-решт розбив його. Схопивши друга за руку, допоміг йому вибратися з води...
Коли прийшли рятівники і побачили, що сталося, здивувалися:
-Як це йому вдалося? Як хлопчик зміг розбити такий грубий і щільний шар льоду?
Дідусь,що проходив мимо, сказав:
-Знаю, як це зробив!
-Як?-спитали вони.
Дідусь відповів:
-Не було поруч нікого, хто б застеріг: "Це тобі не вдастся..."

Маємо дивовижні сили, але так легко забуваємо про них!

Бруно Ферреро

Любов

  • 13.12.15, 11:57
--Якось ми з синочком вирішили провідати бабусю,-розповідає одна жінка.-Коли ми вже були в її домі, прибув кур'єр, що розвозив замовлену піцу.
-Який хороший хлопчик,-похвалив він мого малого, а тоді додав:-А в мене восьмеро дітей.
-Вісім дітей!-я була вражена.-Я так люблю своє маля, що не уявляю, як можна ділити цю любов на вісьмох!
А чоловік сказав:
-Пані, любов не ділиться-вона помножується!

Піно Пелегріні

Дві хвилини

  • 12.12.15, 18:06
Одного разу Арріго Саккі, великий футбольний тренер, сказав гравцям клубу "Мілан" такі слова:
-Упродовж матчу кожен з вас тримає м'яч по дві хвилини. Стосовно цих двох хвилин мені нічого сказати: з м'ячем ви майстерніші за мене. Я ж тут для того, щоб навчити вас, що робити протягом решти вісімдесяти восьми хвилин.

У житті ми можемо мати мало нагод для геройських вчинків, але щодня в нас є тисячі нагод для того, аби не бути малодушними.

Піно Пелегріно

Старий чоловік і дзеркало

Одного разу старий чоловік подивився на себе в дзеркало і розізлився. Його розсердили всі ці зморшки, які він бачив на своєму лиці. Отож, він закричав:
-Що за часи настали! Усе функціонує погано, навіть дзеркала!

Ми спричиняємося до того, що суспільство стає все більш варварським, і звинувачуємо молодь, яка є лише дзеркалом цього суспільства.

Піно Пелегріно

Перешкоди на нашому шляху

Колись давно один король наказав поставити на дорозі величезний камінь, перегородивши ним дорогу. А сам сховався і став спостерігати, чи хтось відсуне ту каменюку.
Дехто з найбагатших купців і придворних просто оминали камінь.
Багато хто голосно звинувачував короля в тому, що він не утримує дороги в належному стані, але ніхто так нічого і не зробив, щоб забрати камінь з дороги.
Одного дня дорогою йшов селянин, який ніс овочі. Наблизившись до каменя, він поклав ношу на землю і спробував пересунути камінь до краю дороги.
Він штовхав і надривався, і нарешті йому це вдалося.
Піднімаючи свою ношу, він побачив на землі калитку, якраз на місці, де лежала каменюка. Калитка була повна золотих монет. А ще селянин знайшов там записку від короля, в якій мовилось, що це золото призначене для людини, яка прибере з дороги камінь.

Селянин зрозумів те, чого інші не могли зрозуміти: "Кожна перешкода є нагодою для того, щоб покращити наше становище"

Росаріо Гомес

Мовчання

"Досить! Маю їх направду досить!"
Усі в Небі затамували подих. Ніхто досі не бачив Ісуса таким розгніваним. Це Він громоподібним голосом виявив Свій Божий гнів.
"Упродовж 33 років Я був серед людей, казав їм не раз, що діла у тисячу раз важливіші за слова. Тому мене розіп'яли. Усіляко пояснював, що не за ділами і не за обрядами можна пізнати моїх учнів, а за проявами любови. Однак майже ніхто цього не зрозумів! Виголошують палкі проповіді, співають величальні гімни, беруть участь у зврушливих богослужіннях, але чинять так мало!"
"Що зробиш, Ісусе?"-запитав несміливо один з ангелів.
"Відберу їм мову... Так, як це було з Захарією, батьком Йоана Хрестителя!" Так вирішив Ісус і забрав усім християнам дар мови. І раптом у цілому світі серед християн запанувало велике мовчання.
Спочатку люди дивувалися. Багато побігло до аптек, щоб купити сиропи і таблетки від захворювань горла. Попит на трави й мед також був великим. Потім вони почали непокоїтися і врешті-решт людей охопила тривога.
Як молитися без слів? Як могли люди сказати Ісусові й ближнім, що люблять їх? Великі богослови не могли вимовити навіть слово "Причастя", а оратори без слів почувалися безробітними. Прості люди не могли навіть сваритися, але, що гірше, не знали, як висловити солідарність, потіху, співчуття, спільність поглядів.
Поміркувавши, дійшли висновку: "Те, що не можемо сказати словами, можемо переказати за допомогою дій" Багато так вважало. Великі майстри слова стали безпосередніми й щирими, навчилися "говорити" поглядом, усмішкою, чуйністю, допомогою. У богословських університетах повідкривали їдальні й притулки для вбогих і безпритульних. Катехиза стала радісною, наче цікаве захоплення.
Багатьом було соромно згадувати, як легко брехати словами.
У деяких газетах з'явилися статті із заголовком: "Дивіться, як вони люблять одне одного!"
Людей приваблював дух приязности, злагоди, справжньої гостинности, який був притаманний учням Ісуса.
Коли Ісус повернув їм дар мови, їх це майже засмутило.
Під час великого мовчання збагнули, як багато любови у християнській вірі.

"Дітоньки! Не любімо словами, ані язиком, лише-ділом і правдою"(1Йо.3, 18)
Нині тим паче...

Бруно Ферреро

Запитання

  • 08.12.15, 17:55
Під час поїздки до Єгипту турист запитав у мусульманина:
-Як вам вдається молитися п'ять разів на день?
Мусульманин відповів питанням:
-А як вам, християнам, вдається по три години на день просиджувати перед телевізором?

Піно Пелегріно