Теорія про "Москву - Третій Рим"
- 10.03.08, 14:27
Керівники Московського Патріархату досі є прихильниками середньовічної теорії про Москву, як "Третій Рим", яку старець Філофей виклав у листі до Московського великого князя: "Усі православні царства зійшлися у твоє єдине, государю. Бо перший Рим пав від єресей, другий (Константинополь) впав від турків, Москва є третій Рим, а четвертому не бути". Тобто
після падіння Константинополя (1453р.) Москва нібито є і навіки залишається духовним і політичним центром для всього православного світу і для всіх православних народів. Ця теорія викликала і продовжує викликати суперечки у Вселенському Православ"ї. Натхнений нею, за підтримки державної влади, Московський Патріархат протягом десятиліть намагається посісти перше місце місце серед інших Помісних Церков, усунувши з цього місця Константинопольський Патріархат, який за традицією вважається першим серед інших Православних Церков. З метою здійснити свою мрію наприкінці 40-х років минулого століття у Московській патріархії навіть планували провести у 1948р. "Вселенський Собор", на якому надати Московському Патріарху титул "Вселенського", але через спротив Константинопольського Патріархатцу та елінських Церков ця ідея провалилася. Проте і досі теорія "Третього Рима" володіє думками керівників Московського Патріархату.
На засіданнях "Всесвітньої російського народного собору" - церковно - громадського зібрання під патронатом Московської патріархії та державної влади, - у 2004 та 2005 рр. один з керівників РПЦ митрополит Кирил наполегливо підкреслював, що, на противагу однополярному глобальному світу, Росія має відстоювати ідею багатополярності, причому Москва , на його думку, має стати центром тяжіння для всіх православних народів, центром "православної цивілізації", тобто своєрідним "православним Ватиканом". Головною підставою для цього він вважає те, що з одного боку, РПЦ є найчисленнішою Православною Церквою , а з іншого (це не говориться, але мається на увазі ), що Росія - найпливовіша православна держава. "Російська Православна Церква де-факто знаходиться на першому місці серед усіх інших
Православних Церков завдяки її високій духовності, її моральності і чеснотам, її традиції
і політичному впливові: таким чином, вона говорить від імені 350 мільйонів (???) росіян у всьому світі. Більше того, вона здійснює вплив у всіх Православних Церквах на Балканах, у тому числі й у тих країнах, де православні віруючі в меншості. Ми - законні духовні правонаступники Візантії", - цитує слова митрополита Кирила грецька газета "To Vima".
Свій вплив на Вселенське Православ"я Московський Патріархат утверджує не тільки на словах. З його ініціативи створені або ним контролюються такі міжнародні організації, як "Фонд єдності православних народів" та "Міжпараментська асамблея православних народів", до останньої з яких входить діючі депутати парламентів різних православних країн. Очолюваний митрополитом Кирилом Відділ зовнішній церковних зв"язків Московсього Патріархату тісно співпрацює з Міністерством закордонних справ РФ. Крім дипломатичної підтримки інтересів РПЦ, така співпраця виявляється також і у будівництві храмів при російських посольствах. Існують плани створення навкого Росії міждержавного об"єднання з числа православних країн, подібного до Міжнародної ісламської конференції. За всім цим проглядається бажання втілити в життя такі досі і не реалізовану концепцію Москви, як не тільки духовного, але й державно-політичного центру для православних народів усього світу.
В одному інтерв"ю Патріарх Алексій 2 висловив думку про те, що для Московського Патріархата немає ніяких богословських або догматичних підчтав не бути першим серед православних Предстоятелів. Зрозуміло, що якби все залежало від волі Патріарха Алексія, то він давно вже став би першим. Реалізувати ці плани йому заважає те, що місце, на яке він претендує, майже тисячу років посідає Патрарх Константинополя - Нового Риму.
Борючись за вплив на Вселенське Православ"я, московські політики від Церкви, на жаль, забувають, що Царство Боже - не від світу цього. Тому про це їм доводиться нагадувати Вселенському Патріарху Варфоломію, якого цитує "To Vima": "Об"єднання вірних православних в одну групу під керівництвом єдиного впливового лідера, який здійснював би програму єдиного управління, неминуче призведе до перетворення Церкви на не більше ніж орган цього уряду, причому зовсім не тими методами, якими спасається рід людський Втручання уряду в процес прийняття рішень Церковою відгонить неприпустимим цезарепапізмом. В епоху комунізму вже спостерігається подібна нестерпна політизація Російської церкви.... Ми мали надію на те, що після падіння страшної системи зміни торкнуться і цієї сфери. Однак, наш жах, ми спостерігаємо, як російський уряд продовжує рішуче втручатися і, безсумнівно, навіть "вибудовувати політику" у суто церковних питаннях", - пише Патріарх.
Патріарх Варфоломій вважає, що "дурна теорія щодо "Третього Рима" є зарозумілою і нечистиво. Новий Рим (яким є Константинопольський Патріархат) може бути тільки першим серед рівних Патріархатів, але ця Церква не буде панувати і керувати іншими Православними Церквами. Ми вважаємо примат цієї Церкви в питаннях єдності, і вона виконувала цю функцію смиренно і без усякого застосування сили". Митрополиту Кирилу він станвить риторичне запитання: "Ви дійсно стверджуєте, що єдність Православ"я є питанням чисельності, політичної сили, світського і дипломатичного впливу? Те, що ми почули про єдність Церкви, є, у сукупності, сумним відгуком цезарепапізму, що тлумачить єдність як єдину організаційну структуру, що є явним антогонізмом єдності духу і совісті, що завжди сповідувалалися Православною Церквою. Ті хто говорить про третій Рим, є абсолютно непридатними для підтримки лідируючих позицій Православної Церкви, оскільки вони будуть виконувати роль перетворення Церкви з христоцентричного віросповідання на феодальну організацію, засновану на застосуванні грубої сили."
На жаль, Московський Патріархат не бажає прислухатися до цих мудрих слів Вселенського Патріарха і міцно тримається за владу на Православною Церквою в нашій державі. "Очевидно, що церковна єдність - це останнє, що зв"язує Україну з Росією." У цьому питанні компроміси не можливі", - вважають московські церковні діячі. Вони не перестають підкреслювати роль РЦ, як фактора єдності російського народу і впливу на православні країни, зокрема, колишнього СРСР. "Церква завжди була і залишиться началом, яке єднвє наш народ, яке визначає його ідентичність, яке формує і поглиблює його національну самосвідомість", - стверджує митрополит Кирил. Шкода, що в гонитві за реалізацією цих принципів російські ієрархи часто забувають, що Церква - Тіло Христове і покликана спасати грішників та приводити їх до єдності з Богом, а не з Росією. Це так само правильно, як і те, що Україна - не Росія, і не всі прагнення рос. народу,
якими б добрими вони не були, повною мірою повинен поділяти народ український.
Очевидно, що для захопленняч теорією "Третього Рима" московських церковних політиків Українська Церква - не більше, ніж важлива фігура на геополітичній шахівниці. Граючись у глобальні політичні ігри, вони не побоялися розколлотиправославних українців, а також зазіхнути на авторитет Вселенського Патріарха та своїми діями загрожують єдності Вселенського Православ"я.
після падіння Константинополя (1453р.) Москва нібито є і навіки залишається духовним і політичним центром для всього православного світу і для всіх православних народів. Ця теорія викликала і продовжує викликати суперечки у Вселенському Православ"ї. Натхнений нею, за підтримки державної влади, Московський Патріархат протягом десятиліть намагається посісти перше місце місце серед інших Помісних Церков, усунувши з цього місця Константинопольський Патріархат, який за традицією вважається першим серед інших Православних Церков. З метою здійснити свою мрію наприкінці 40-х років минулого століття у Московській патріархії навіть планували провести у 1948р. "Вселенський Собор", на якому надати Московському Патріарху титул "Вселенського", але через спротив Константинопольського Патріархатцу та елінських Церков ця ідея провалилася. Проте і досі теорія "Третього Рима" володіє думками керівників Московського Патріархату.
На засіданнях "Всесвітньої російського народного собору" - церковно - громадського зібрання під патронатом Московської патріархії та державної влади, - у 2004 та 2005 рр. один з керівників РПЦ митрополит Кирил наполегливо підкреслював, що, на противагу однополярному глобальному світу, Росія має відстоювати ідею багатополярності, причому Москва , на його думку, має стати центром тяжіння для всіх православних народів, центром "православної цивілізації", тобто своєрідним "православним Ватиканом". Головною підставою для цього він вважає те, що з одного боку, РПЦ є найчисленнішою Православною Церквою , а з іншого (це не говориться, але мається на увазі ), що Росія - найпливовіша православна держава. "Російська Православна Церква де-факто знаходиться на першому місці серед усіх інших
Православних Церков завдяки її високій духовності, її моральності і чеснотам, її традиції
і політичному впливові: таким чином, вона говорить від імені 350 мільйонів (???) росіян у всьому світі. Більше того, вона здійснює вплив у всіх Православних Церквах на Балканах, у тому числі й у тих країнах, де православні віруючі в меншості. Ми - законні духовні правонаступники Візантії", - цитує слова митрополита Кирила грецька газета "To Vima".
Свій вплив на Вселенське Православ"я Московський Патріархат утверджує не тільки на словах. З його ініціативи створені або ним контролюються такі міжнародні організації, як "Фонд єдності православних народів" та "Міжпараментська асамблея православних народів", до останньої з яких входить діючі депутати парламентів різних православних країн. Очолюваний митрополитом Кирилом Відділ зовнішній церковних зв"язків Московсього Патріархату тісно співпрацює з Міністерством закордонних справ РФ. Крім дипломатичної підтримки інтересів РПЦ, така співпраця виявляється також і у будівництві храмів при російських посольствах. Існують плани створення навкого Росії міждержавного об"єднання з числа православних країн, подібного до Міжнародної ісламської конференції. За всім цим проглядається бажання втілити в життя такі досі і не реалізовану концепцію Москви, як не тільки духовного, але й державно-політичного центру для православних народів усього світу.
В одному інтерв"ю Патріарх Алексій 2 висловив думку про те, що для Московського Патріархата немає ніяких богословських або догматичних підчтав не бути першим серед православних Предстоятелів. Зрозуміло, що якби все залежало від волі Патріарха Алексія, то він давно вже став би першим. Реалізувати ці плани йому заважає те, що місце, на яке він претендує, майже тисячу років посідає Патрарх Константинополя - Нового Риму.
Борючись за вплив на Вселенське Православ"я, московські політики від Церкви, на жаль, забувають, що Царство Боже - не від світу цього. Тому про це їм доводиться нагадувати Вселенському Патріарху Варфоломію, якого цитує "To Vima": "Об"єднання вірних православних в одну групу під керівництвом єдиного впливового лідера, який здійснював би програму єдиного управління, неминуче призведе до перетворення Церкви на не більше ніж орган цього уряду, причому зовсім не тими методами, якими спасається рід людський Втручання уряду в процес прийняття рішень Церковою відгонить неприпустимим цезарепапізмом. В епоху комунізму вже спостерігається подібна нестерпна політизація Російської церкви.... Ми мали надію на те, що після падіння страшної системи зміни торкнуться і цієї сфери. Однак, наш жах, ми спостерігаємо, як російський уряд продовжує рішуче втручатися і, безсумнівно, навіть "вибудовувати політику" у суто церковних питаннях", - пише Патріарх.
Патріарх Варфоломій вважає, що "дурна теорія щодо "Третього Рима" є зарозумілою і нечистиво. Новий Рим (яким є Константинопольський Патріархат) може бути тільки першим серед рівних Патріархатів, але ця Церква не буде панувати і керувати іншими Православними Церквами. Ми вважаємо примат цієї Церкви в питаннях єдності, і вона виконувала цю функцію смиренно і без усякого застосування сили". Митрополиту Кирилу він станвить риторичне запитання: "Ви дійсно стверджуєте, що єдність Православ"я є питанням чисельності, політичної сили, світського і дипломатичного впливу? Те, що ми почули про єдність Церкви, є, у сукупності, сумним відгуком цезарепапізму, що тлумачить єдність як єдину організаційну структуру, що є явним антогонізмом єдності духу і совісті, що завжди сповідувалалися Православною Церквою. Ті хто говорить про третій Рим, є абсолютно непридатними для підтримки лідируючих позицій Православної Церкви, оскільки вони будуть виконувати роль перетворення Церкви з христоцентричного віросповідання на феодальну організацію, засновану на застосуванні грубої сили."
На жаль, Московський Патріархат не бажає прислухатися до цих мудрих слів Вселенського Патріарха і міцно тримається за владу на Православною Церквою в нашій державі. "Очевидно, що церковна єдність - це останнє, що зв"язує Україну з Росією." У цьому питанні компроміси не можливі", - вважають московські церковні діячі. Вони не перестають підкреслювати роль РЦ, як фактора єдності російського народу і впливу на православні країни, зокрема, колишнього СРСР. "Церква завжди була і залишиться началом, яке єднвє наш народ, яке визначає його ідентичність, яке формує і поглиблює його національну самосвідомість", - стверджує митрополит Кирил. Шкода, що в гонитві за реалізацією цих принципів російські ієрархи часто забувають, що Церква - Тіло Христове і покликана спасати грішників та приводити їх до єдності з Богом, а не з Росією. Це так само правильно, як і те, що Україна - не Росія, і не всі прагнення рос. народу,
якими б добрими вони не були, повною мірою повинен поділяти народ український.
Очевидно, що для захопленняч теорією "Третього Рима" московських церковних політиків Українська Церква - не більше, ніж важлива фігура на геополітичній шахівниці. Граючись у глобальні політичні ігри, вони не побоялися розколлотиправославних українців, а також зазіхнути на авторитет Вселенського Патріарха та своїми діями загрожують єдності Вселенського Православ"я.
12