Остання тема Олбрайт - політична смерть Путина

Мадлен Олбрайт стала першою жінкою на посаді Держсекретаря США. Олбрайт була однією з центральних постатей адміністрації президента США Білла Клінтона. На чолі американської дипломатії вона виступала за розширення НАТО та бомбардування Югославії у 1999 році.

23 лютого - за день до російського вторгнення в Україну - The New York Times  колонку Олбрайт про тоді ще очікувану війну. Вона стала останньою колонкою колишнього Держсекретаря та багато в чому пророчою.

Зустріч із Путіним

Олбрайт виявилася першою з найвищих державних осіб США, кому довелося зустрітися з Володимиром Путіним у його новому статусі чинного президента Росії. Про цю зустріч Олбрайт згадує у колонці. За її словами, тоді в адміністрації Клінтона мало що знали про Путіна крім того, що свою кар'єру він починав у КДБ. 

”Я сподівалася, що наша зустріч дозволить мені придивитися до цієї людини і оцінити, чим її раптове піднесення загрожує американо-російським відносинам, які переживали серйозний спад на тлі війни в Чечні. Ледве розташувавшись навпроти нього за невеликим столиком у Кремлі, я відразу з подивом відзначила разючий контраст між Путіним та його харизматичним, галасливим попередником Борисом Єльциним. Єльцин лестив, хвалився і всіляко намагався пустити пилюку в очі — Путін же, навпаки, скоєно беземоційно і не користуючись ніякими шпаргалками говорив про свою рішучість воскресити російську економіку і розтрощити чеченських бунтівників. Дорогою додому я записала свої враження. "Путін невисокий, блідий, - писала я, - і холодний настільки, що нагадує рептилію". За його словами, він розумів причини падіння Берлінського муру, але не очікував, що весь Радянський Союз теж розпадеться слідом за нею. "Путіна бентежить те, що сталося з його країною, і він має намір відродити її велич", - згадує Олбрайт.

Прогноз вторгнення

Ревізіоністське та абсурдне твердження Путіна, ніби Україна “повністю сформована Росією” і, по суті, штучно вирвана з Російської імперії, повністю узгоджується з його викривленою картиною світу загалом, - зазначає Олбрайт. За її словами, промовою Путін заклав ідейний фундамент для повномасштабного вторгнення.

“Протягом двадцяти з лишком років, що минули з нашої зустрічі, Путін прокладав свій курс, планомірно відмовляючись від демократичного розвитку на користь сталінських схем. Він зосередив у своїх руках політичну та економічну владу, послідовно переманюючи на свій бік або знищуючи потенційних суперників та паралельно розширюючи сферу російського впливу в країнах колишнього СРСР. Як і інші авторитарні правителі, Путін не бачить різниці між своїм благополуччям та благополуччям всього народу, а опозиційні погляди прирівнює до зради. Він упевнений, що американці — не більше, ніж дзеркальне відображення його власних цинізму та спраги влади, і що у світі, де всі брешуть, він теж не повинен говорити правду. І оскільки він переконаний, що США домінує у своєму регіоні, спираючись виключно на грубу силу, йому здається,

Ще 23 лютого екс-держсекретар передбачила, що замість того, щоб вимостити шлях Росії до величі, вторгнення в Україну призведе Путіна лише до безчестя, дипломатичної ізоляції його країни, непоправної шкоди для її економіки та стратегічної вразливості перед зміцнілим і згуртованим Західним альяном. 

“Війна, яка без сумніву виявиться кривавою та катастрофічною, витягне з Росії всі ресурси і призведе до втрати безлічі життів, а також змусить Європу терміново зживати небезпечну залежність від російських енергоносіїв. І, звичайно ж, в самій Україні російське вторгнення зіткнеться з лютим збройним опором, який супроводжуватиметься діяльною підтримкою Заходу. І республіканці, і демократи зараз спільно працюють над виробленням пакету ухвал, які дозволять активніше постачати в Україну озброєння. Отже, нічого навіть віддалено схожого на повторення російської анексії Криму в 2014 році чекати не доводиться. Швидше події розвиватимуться за сценарієм провальної радянської окупації Афганістану у 1980-х роках”, - написала Олбрайт.

”Україна має безумовне право на суверенітет, незалежно від того, з ким їй довелося сусідити. У наші дні це визнають усі великі держави — і Путіну також доведеться це визнати. Саме ця ідея є основою західної дипломатії останніх років. І саме вона відрізняє світ, у якому править закон, від того, у якому панує хаос”, - наголосила екс-держсекретар.