Любов’ю сповнені серця не мають спокою ніде,
нехай минуть усі літа і лиш любов ніколи не мине.
Варто тільки раз наповнитись любов’ю,щоб джерелом любові стать
і ближніх,всіх своїх,на шлях добра й любові наставлять.

Добре слово лікує рани і на подвиг надихає,
доброго слова,лише заради,людина розмовляє.
Хай слова добра,слова любові з вуст ллються вільно.
Хай слова добра,слова любові в душі живуть вічно.

Хай переповниться Земля любов’ю,джерельною,цілющою водою
і хай всі люди лиш до неї йдуть і суть життя свого,у ній знайдуть.
Коли любов,отак усіх згуртує і всяке зло у думці ще вгамує,
тоді будем всі здорові і багаті,щасливо панувати у піднебесній хаті.

Хто в літа ранкові зазнав добра,зазнав любові,
той зла творитиме не стане і мир тоді для всіх настане.
Прийде скоро новий день,день сповнення усіх бажань,
бажань нових випробувань у душах сповнених страждань.

Як знайти слова надії,щоб збулися усі мрії,
щоб сонце радості усім світило і теплом своїм зігріло.
Терпіння й мудрість нам поможуть відшукати вірну путь.
У країну щастя і надій,де є безліч,любов’ю сповнених подій.

СВЯТА ПРОСТОТА Великий світ, широкий, довкола круглий обрій. О, як це дуже добре чотири мати роки! Світ грає мерехтливо, безкраїй, дужий світ. О, без кінця щасливо лиш двадцять мати літ.

Велика простота - найвища досконалість. Наївність є свята, довершенням є малість. Щаслива ця людина, ясна її дорога: наївно, мов дитина,  молиться до Бога! Субота, 26 березня 1932

НАЇВНІСТЬ Що це кого турбує, що я складаю вірші? Чи добрі є, чи гірші, це байдуже йому є. Що це кого цікавить, що я складаю ямби? Одне сказав я вам би: для Божої все слави. Малі до щастя дверці: захоплення та неба, гармонії у серці - нічого більш не треба. Чи добрі дні, чи гірші, думки спокійні, рівні. На хвалу Божу вірші пишу собі наївні. Субота, 26 березня 1932