Співтовариство Клуб української поезії

Вид:: короткий; повний

Клуб української поезії

Геометрія

07.07.13, 16:14

Гіпербола долі. Досягнеш вершини?
Парабола волі. Це сміху причина?
Вечірнього неба чудні феєрверки.
Фігури, потреби людської гримерки.

Покинути сцену ніхто не бажає.
На цирку арену охочих немає.
Розквітли надії чи скошено трави?
Одвіку страждаєм від тої забави.

Тече шумовиння бурхливим потоком.
Хто втоне? Хто зможе триматися збоку?
Чекає весна нові жертви і квіти.
Дарує нам літо тепло і привіти.

Співає солодка розморена казка,
Чекає на сонце і крапельку ласки.
Чарує земля золотим смолоскипом.
Вирує духмяність на гордощі липам.

Коментарі: 3

Алетея

Літавиця

18.06.13, 15:53

Облило дощем - громовицею,
Засміявся день літавицею,
У росі кущі - повні пригорщі,
Розлили навкруг літні пахощі.

Занесло дуби зі смереками,
По вітрах - ярах борозенками,
Зайнялась зоря в горах ватрами,
Понеслися дні кострубатими.

У піснях - квітках закосичене
Літо мчить від нас - втаємничене,
Пагін спить плодом нерозкоеним,
Промінь снить теплом недозволеним.

Коментарі: 0

Алетея

Час

18.06.13, 15:36

Липне час мухою в патоці
Дошки скрип - замкненість в пластиці
Ти вже звик бігати колами
Смак терпкий у слова ніколи

Дощ, туман, спека нездужала
Повінь там просто калюжами
Ти спитай пустка чи прірва то
Утікай - спалено, вирвано

Давній жмут страху і пошуків
Певно смутком повні кошики
Значить скоро прийде відповідь
Наче знайдена мимохідь

Коментарі: 0

Алетея

Журавлі

09.06.13, 14:19

Ті журавлі, що плачуть на розрив,

Б'ють душу більше теплих солов'їв,

Їх сірий довгий поворотний шлях

Стоїть сльозами не в одних очах.

Ключі з-за моря в небесах пливуть.

Чому не всі додому повернуть?

Немає на холодній чужині

Ні друзів, ні тепла, мовчать пісні.

Бракує барв, не тішить і весна,

Коли самотність-твоя таїна.

Пустеля пролягла до мертвих ніг,

Та все ж вдалось завершити забіг.

А журавлі повернуться назад

І ми складемо їм нових балад,

Лиш ті, що залишились назавжди

Нам болем відізвуться самоти.

Коментарі: 2

Алетея

Майя

27.05.13, 14:03

Мить пролетіла над вухом

Наче бджола

Ти мандрівник світ за  очі

Плаче доля

Майбутнє стікає водою

Вниз по клепсидрі

Минуле говорить з тобою

Криком пам`яті

Безмежжя уявних світів

Вабить спокусою

Долина холодних вітрів

Там за завісою

Коментарі: 0

Алетея

Мереживо

26.05.13, 11:18

Мереживо плететься у слова,
Забуто шлях, то виведе крива,
Зостанеться в тенетах мовний шал,
Закінчиться омани карнавал.

Заплетено тугим вузлом дилем
Багате розмаїття гострих тем,
Занедбано розпластаність ідей,
Що так завжди цікавили людей.

Майдани залишають демагоги,
Закрито непротоптані дороги,
Афіш шматки несе по місту вітер,
Самотні пелюстки зів'ялих квітів.

Коментарі: 2

Алетея

Химера

14.05.13, 15:46

Паралельні світи околиць,

Гармонійні листи - проколи,

Замежові крислаті чари,

Хаотичні криштальні пари.

Зосереджено виснуть ночі,

Задзеркальні вогні урочі.

Тонуть місячні ноти - шлейфи

Під вином чарівної флейти.

Креслить кола холодний циркуль.

Видноколом туманна віддаль,

Полотном розтечеться мряка,

Заперечень луна двояка.

Коментарі: 0

Алетея

Сугестія

13.05.13, 13:43

Відлунює іній  в ранковій моїй самоті
Забуто про вирій, що мрії веде до мети,
Вже зведено вежі, високі мов з білої мли,
Ховаємо межі, де видно галактик світи.

Слонової кості руйнується острів малий,
Не вистачить злості, то морок усіх розділив,
За ґратами стихли всі схлипи осінніх дощів,
Волання повинні вже вивести смуток з кущів.

І знову снується печальних думок полотно,
Ковтком не відчути життя як хороше вино.
Зостанеться прірва, що пустку відкриє космічну,
Яка принесе провидінь чистоту хірургічну.

Коментарі: 0

Font

Вірш до Дня Воскресіння Господнього.

05.05.13, 15:50

Над мисом ліс стоїть дозором.
Бунтує світ холодний шквал.
Та сяє сонце, і на море
Як впало бите скло дзеркал.
А там, де ліс припав до хвилі,
Стоять казкової краси
На квіти схожі вілли білі -
Райок духовної плебси.
Навколо них - життя-болото:
Ридають, гинуть, п'ють гидоту,
Плазують на краю біди
Голодні діти і діди.
А у райку, за гарним муром,
Під охороною похмурих,
Жирує капище крутих.
А мимо них, байдужих, ситих,
Як крізь блискуче, хиже сито,
На дно часів летять світи .
Нещасні! Очі їм закрито
Примарним блиском золотим,
А то б побачили - над світом
Вогнем карбовано святим:
"Як смієш ти , дрібна людино,
Розбудувати власний двір,
Коли Господній Дім - руїна,
Коли братів шматує звір!
Де дух зневажено, розп'ято,
Гріх бути ситим і багатим,
Шукати замість неба крам.
Як смієш ти про розкіш дбати,
Коли в руїнах Божий Храм?"
Не утекти, не заховатись,
Бо хто пізнав свій час і строк ?
Христа удруге не розп'яти.
Не замовчить святий пророк.
І зважить Бог слова і діло,
І чорних душ брудні гроби ,
І те, що їх благословили
Московські куплені попи!

Коментарі: 5

Font

"Над Україною небо захмарене..."

21.04.13, 10:08

Над Україною небо захмарене,
Стогне і б'ється об скелі лиман,
Вітер жене по степах може марева,
Може пилюку, а може туман.
Серцю миліше ця велич сувора,
Рипи, поля, що не мають межі.
Горя людського нескорене море
Тут руйнувало фортеці чужі.
Горем засіяна, горем замішена,
Смертю, що йшла од села до села,
Палена ворогом, стріляна, вішана,
Вижити силу де ж ти знайшла?
Може то горе одвічне спалило
Голі степи, де одна бузина?
Грізна земля - все могили, могили.
Тільки для серця миліше вона!
Хто ж зберігає в серцях наших грубих
Вічну любов до цієї землі?
Може той предок, чий череп розрубаний
Плугом відритий лежить на ріллі.

Коментарі: 4

Про співтовариство

Шукати в архіві

Клуб української поезії

Геометрія

Літавиця

Час

Журавлі

Майя

Мереживо

Химера

Сугестія

Вірш до Дня Воскресіння Господнього.

"Над Україною небо захмарене..."