Зимонько - зима.

Зимонько - зима, дрімотонько земна

прийшла твоя пора панувать сповна.
На цих, тобі доступних, Землі широтах,
в моїй рідній стороні і в низені,і на висотах.

Тут всім відома білосніжна твоя хода,

що змерзлу землю,ніжно пухом покрива.
Воду ж, від сильного морозу під лід хова,
а зайчика - пострибайчика в білу шубку одіва.

Любота! Всі дерева і всі кущі

одягли яскраві, осяйні плащі.
Це ж інію кристалики блискучі
виграють на сонці і сліплять очі.

Вони тихої,морозяної ночі

зійшлись у гурт, до кучі.
Хоч крижинки ці не балакучі,
як морози всі тріскучі.

Але полюбляють бути у гурті

і неодмінно десь на висоті,
щоб усім була видна,їх краса,
яскрава, аж до сліз, зими яса.

Але не завжди зима така

привітна, чарівно-осяйна,
буває і сурова, і похмура,
така у неї вже натура.

Сьогодні погода неначе рай,

а завтра, хоч з хати не виглядай.
Літучими крижинками боляче січе,
тріскучими морозами леце все обпече.

Віхола азартно по землі гарцює

в піруетах бездоганно,сніжинками танцює.
От як розійшлася,як загула хуга - завірюха
снігом все лице задула,аж по самі вуха.

Справжнісінька,тобі,баба снігова,та й годі,

погляньте, ось там, стоїть сама собі у полі,
її з ніг до голови
вкрили повністю сніги.

Люди ходять по землі, як срібно-білі кораблі,

це так зима по них ступає,своїм пухом все огортає.
Стелиться за нею шлях, весь чистий,променистий,
як неозорий, чумацький, зоряно-іскристий.

Зимонько-зима дрімотонько земна,

коли явились три твої,суровії сини
все спочило аж до весни,
занурившись у сни.

Під периною пухкою,

яку своєю легкою рукою
ти виткала із срібла
і нею землю ніжно вкрила.

Ти,як та квочка простягла,

над нею срібно-білі крила
її від морозу,від біди оберігла,
турботливо,по-материнські обігріла.

Зимонько-зима морозяна пора

сонно-біле твоє єство,
колюче і безплідне є воно,
студеного катарсису зерно.

Хоч ти така холодна,але краса твоя добротна

і визнати я мушу,вона милує око й душу,
і розквітає,навіть,у пекучу стужу,
схожою на білосніжну ружу.

На шибках візеруночки твої крислаті

піднімають настрій в кожній хаті
і ніби кажуть всім:–“Годі ледарі вам спати
зима вже на порозі – гайда її стрічати!”

А то дасть вона по носі, будете кричати

і на підступному морозі,підтупця вивчати.
Тому-то і дорослі,й дітлахи беруть сани,лижі,ковзани,
і весело прямують в обійми матінки зими.

Коментарі

ANne*

119.12.12, 22:00

Падає сніг....
http://www.youtube.com/watch?v=mLfuOUpMDU4

БАІ

219.12.12, 22:08Відповідь на 1 від ANne*

Дякую.
Зима не на жарт роззимувалася.

319.12.12, 22:09Відповідь на 2 від БАІ

Дякую.
Зима не на жарт роззимувалася.На те й вона зимонька-зима. Більше будемо радіти літечку.

419.12.12, 22:26Відповідь на 3 від ANne*

Дякую.
Зима не на жарт роззимувалася.На те й вона зимонька-зима. Більше будемо радіти літечку.І будемо загартованішими.

519.12.12, 22:29Відповідь на 4 від БАІ

Дякую.
Зима не на жарт роззимувалася.На те й вона зимонька-зима. Більше будемо радіти літечку.І будемо загартованішими.І будемо щасливішими

619.12.12, 22:41Відповідь на 5 від ANne*

Дякую.
Зима не на жарт роззимувалася.На те й вона зимонька-зима. Більше будемо радіти літечку.І будемо загартованішими.І будемо щасливішимиДасть Бог так і буде.