Дівчина — Весна.
- 17.03.17, 19:21
- Клуб української поезії
А ти так схожа на весну
на дуже ніжну та тендітну,
на дуже сильну та привітну,
на кралю цю гарну, чепурну,
на панну цю теплу і ясну,
на красуню цю всесвітню,
тобі я правду говорю,
що ти так схожа на весну.
Коли весна до нас приходить
тепло завжди усім приносить,
коли танок любові свій заводить
на нього всіх вона запросить.
Усіх, усіх і ти зможеш підкорить,
сумних – щебетом своїм розвеселить,
замерзлих – теплом своїм зігріть,
тобі раз плюнуть це зробить,
бо ти так схожа на весну.
Навколо тебе все оживає,
навколо тебе все росте,
навколо тебе все співає,
навколо тебе все цвіте,
тому так схожа ти на весну.
Усі, усі завжди до тебе чуйні,
добрі, щирі і привітні,
бо розмаї несеш ти буйні,
які усім серцям так необхідні.
І я, коли з тобою рядом йду,
стаю так само схожий на весну.
І все, що цінне є в моїй душі
дарую я лише тобі,
і все що маю, те тобі несу,
бо ти так схожа на весну.
Вночі я вибиваюся зі сну,
коли у ньому голосно кричу:
"Люблю, люблю я цю дівчину,
яка так схожа на весну!"
І вдень я теж, спокою не маю,
ні я не кричу, я в собі це все тримаю
із цим, як у раю, себе я відчуваю,
напевно, тому що палко я кохаю,
цю дівчину, що так схожа на весну,
на любові фею, казково-чарівну.
І лиш одного, я до тями,
ніяк чомусь не доберу,
чому, закоханий я до безтями
в таку дівчину, в таку весну?
5
Коментарі