Дике поле -- воздравіє

Дике Поле (лат. Loca deserta, пол. Dzikie Pola, Beauplan Dzikie Pole) — у вузькому розумінні історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів між середньою і нижньою течією Дністра на заході, нижньою течією Дону і Сіверським Дінцем на сході, від лівої притоки Дніпра — Самари і верхів'їв притоків Південного Бугу — Синюхи та Інгула на півночі, до Чорного і Азовського морів та Криму на півдні, у широкому розумінні — назва всього Великого Євразійського Степу, який також називали Великою Скіфією в часи античності чи Великою Тартарією в часи середньовіччя у європейських і Дешт-і-Кипчак у східних (переважно перських) джерелах.

 

 

 

 Всі науки говорять нам про те, що на нинішній території Дикого Поля розташовані сучасні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська та Херсонська області України. 

 

 Ці області Степової України складають важливий промислово-аграрний регіон України. Тут була зосереджена більшість підприємств гірничовидобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної промисловостей. Тут розташована велика кількість міст України, заселеність окремих з них перевищує мільйон чоловік, а загальна чисельність населення краю становить понад 40 % усіх громадян держави. 

 

 Якщо заглянути в недалеку історію цього краю, то велику роль в освоєнні природних ресурсів відіграли Торські і Бахмутські соляні промисли, що забезпечували не тільки Слобожанщину й частково Лівобережну Україну, але й південно-західні повіти Росії сіллю. З їх роботою тісно пов'язані розвідка промислових покладів кам'яного вугілля, залізних руд Криворізького басейну, що поклало початок розвитку вуглевидобувної, залізорудної та металургійної промисловості нинішнього Донбасу. 

 

 Історичною датою заснування Донецька є 1779 рік, оскільки в цьому році українські козаки заснували Олександрівку (нині — передмістя Донецька) після зруйнування Катериною II Запорізької Січі у 1775 році. 

 

 У 1775 році, після ліквідації Запорізької Січі землі, які входять сьогодні до складу Донецька, були віддані нащадкові Ізюмського полковника поручику Євдокиму Шидловському. На цих землях Шидловський в 1779 році заснував слободу Олександрівка (північно-східна частина Київського району м. Донецька) і Крутоярівка. 

 

 На початку XIX століття на території міста з'являються дрібні шахти. Новоросійський генерал-губернатор Воронцов орендував у поміщика землю і побудував на території теперішнього Донецька першу шахту - Олександрівську. 

 

 У 1869 р. валлієць Джон Юз розпочав будівництво металургійного заводу селищем робітників Юзівка, названого на честь засновника. Офіційна влада вважає часом заснування міста Донецька дату заснування селища. Варто нагадати, на той час на території Донецька вже існували слободи Олександрівка, Григор'ївка, Авдотьїно. 

 

 За часів радянської влади Донбас інтенсивно розбудовується. Вводятся в експлуатацію нові шахти і реконструюються вже діючі. Будуються великої потужності металургійні заводи і комбінати. Розвивається супутне машинобудування. Створюються хімічні виробництва на основі сучасних технологій... 

 

 Широкий фронт робіт по розбудові Донбасу потребує великої кількости робочих рук яких катастрофічно не хватало через недавно проведений Голодомор якраз в районах сільської місцевості Донецького регіону. Влада наводнює Донбас переселенцями з території Росії, а також залишає звільнених з Донецьких тюрем громадян і завозить зеків зі всього Радянського Союзу.   

 

 Проєктування шахт виконується по нормативах показники яких розраховуються в залежності від промислових запасів родовища, а також других, не менш вагомих параметрів що дозволяє провадити видобуток корисних копалин у терміни від 30 до 80 і більше років. Навколо шахт (групи шахт) розбудовується вся соціальна інфраструктура. Виникає місто, містечко, висілок і т.ін. І таких на Донбасі як "собак нерізаних". 

 

 Що ж відбувалося в останні роки Радянської влади з переходом на роки незалежності України? 

 

 Господарські об'єкти у Донецькому басейні протягом десятиліть нарощували видобуток вугілля без урахування економічних та екологічних наслідків для України. В басейні сконцентровано чимало промислових виробництв з переважанням «брудних» галузей (металургійна, хімічна, вугільна). За незалежної України ряд вуглевидобувних шахт закриваються разом з відповідною навколишньою інфраструктурою. Населення містечок, яке переважно складалося з шахтарів, пенсіонерів шахтарів (які виходили на пенсію в 50 років) і членів їх сімей, а також робітників соціальної сфери - залишилися без можливостей заробляти собі на достойне життя. 

 

 Під час нинішніх військових дій особливо постраждав Донбас, було зруйновано багато шахт і копален. Через брак палива, сировини і обстріли зупинялися заводи. Робітники були змушені покидати міста і виїжджати світ заочі. Загальний обсяг промислового виробництва скоротився в декілька разів. Устаткування давно не оновлювалося. Металургія виробляє менше металу. 

 

 Суспільство деградувало, його інтелектуальний потенціал значно ослаб. Велика частина інтелігенції коливається туди-сюди вичикуючи "хто переможе", частково була розпорошена і дезорієнтована або покинула Донбас. 

 

 Деградація (англ. degradation, нім. Degradierung f) — поступове погіршення якості, втрата цінних властивостей. 

http://uk.wikipedia.org/w/index.php?search=%D0%94%D0%B5%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F+%D0%94%D0%BE%D0%BD%D0%B1%D0%B0%D1%81%D1%83&title=%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%3A%D0%9F%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA&go=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%82%D0%B8 

 

 Критерії визначення депресивних територій показуть, що головними серед них є валова додана вартість на одну особу, рівень безробіття, доходи населення, душові показники виробництва промислової та сільськогосподарської продукції, показники забезпечення населення товарами і послугами. Всі вищевказані критерії проявилися ще за радянських часів і поглибилися за панування на Донбасі Партії Регіонів, а особливо сплили під час неофеодального господарювання донецької олігархії. 

 

 Росія вміло скористалася проблемами регіону для розпалювання війскового конфлікту (всеосяжне безробіття, деградована промисловість, тіньова економіка - копанки, система надексплуатації праці і землі, контрабанда, тощо). 

 

 Сепаратистські бойовики разом з кадровими військовими з Росії масованими обстрілами із ствольної артилерії і реактивних систем перетворили Донбас у Нове Дике поле знищивши ряд промислових підприємств і навколишню інфраструктуру.  І залишилися на розгромлених територіях лише пенсіонери-шахтарі з їхніми сім"ями, та пенсіонери що відпрацювали у горячих цехах. А чи потрібна вам була ця пустеля, ця розбита, розкрадена і понівенічена територія? 

 

 Й постає тепер питання: "А може й на добро усе це відбулося?" Донецькі олігархи мабуть не планували вкладати великих грошей в переселення і концентрацію людських ресурсів у нових містах і містечках навколо нових, високотехнологічних підприємств бо головне для них було вивести прибутки в оффшори. 

 

 Дике поле із відносно розвинутого перетворилося у Нове Дике поле з превілеєм відродитися на новій хвилі інвестування. 

 

 ВИСНОВКИ. 1.У нашої влади всі роки незалежності України з різних причин не "доходили руки" до перепрофілюювання депресивних районів Донбасу.

 2. Як би це не звучало цинічно, а може це й добре, що населення виїхало в Велику Україну, а морально застарілі підприємства і інфраструктура що дихали "на ладан" розтрощені і не підлягають відбудові.

 3. Олігархи не мали бажання, а тепер взагалі не захочуть вкладати інвестиції в розбудову високотехнологічних підприємств.

 4. Дай бог патріотизму українцям щоб відкинули ворога до старих кордонів з Росією. 

 5. Будемо мати надію, що по закінченню війни у Європі з Америкою знайдуться нові Маршалли для інвестування в Донбас і Україну. 

 

 ДИКЕ  ПОЛЕ  -  ВОЗДРАВІЄ!!!