Боженко, Щорс та інші. Трагедія "червоних отаманів" - ч.1
- 02.03.19, 18:25
- Неленточные.
"Чи можливо допускати виникнення на теренах Радянської республіки існування озброєних банд, які об’єднуються навколо отаманів і "батьків" і воюють з ким хочуть… Період партизанства занадто затягнувся на Україні… Треба негайно розігнати пройдисвітів-невігласів, які нікому не підлягають Партизанство себе вичерпало".
Українські селянські повстанські ватажки — отамани — перебували не лише в лавах Дієвої армії УНР, керували повстанськими загонами чи були командирами Революційно-повстанської армії України ім. батька Махна.
Чимало здібних, хоробрих українських ватажків та їх потужних селянських "армій" наприкінці 1918 — на поч. 1919 років воювали у складі Червоної армії.
Більшовики називали їх "червоними отаманами-батьками". Засновник Червоного козацтва Віталій Примаков підписував документи не менше як "отаман полку".
Саме з їх перебуванням у складі РСЧА з’явився термін "бАтьківщина", бо ж росіяни українське слово "батько" не використовують.
"Батьківщина" стала синонімом "партизанщини" та "отаманщини" — своєрідними формами повстанського руху в Україні, який разом з "махновщиною" дав привід Льву Троцькому визнати, що в Україні сформувався осередок потужного "професійного партизанства", яке з травня 1919 року він почав "випалювати розпеченим залізом".
Одним із таких отаманів був Василь Назарович Боженко — командир Таращанського полку 1-ої Радянської дивізії, який загинув за загадкових обставин у серпні 1919 року.
Радянська історіографія не виявляла інтерес до Василя Боженка або зображувала його карикатурно-сатирично на фоні Миколи Щорса, що завжди ображало боженківців.
Василь Боженко |
Після 1991 року увага дослідників повстанського руху в Україні була прикута до повстанців анархо-комуністичної або національної течії, а представники радянської течії повстанського руху дослідників цікавили мало.
Тому метою статті є аналіз впливу конфлікту Василя Боженка з більшовицьким керівництвом та ЧК. Це дозволить зрозуміти причини, час та наслідки боротьби Л. Троцького з професійним українським партизанством, яка супроводжувалася ліквідацією ватажків повстанського руху з України.
Джерелами дослідження будуть маловідомі документи з російських архівів та особистого архіву вчителя Бережинської школи Кіровоградської області Леоніда Сергійовича Цуканова, які надала автору статті його донька.
У добу СРСР Л. С. Цуканов створив музей В. Боженка, на жаль, знищений після 1991 року. А ще він збирав матеріали про "червоного українського отамана", які в силу певних обставин не зміг надрукувати.
Ці унікальні джерела проливають світло на події в Україні навесні 1919 року. У той період з більшовиками конфліктували не лише повстанські ватажки, які не були комуністами, наприклад Никифор (Нечипор) Григор’єв та Нестор Махно, але й більш політично контрольовані та ідейно близькі командири.
Зокрема, Боженко — командир Таращанського полку 1-ої Радянської дивізії.
Командувач Українського фронту Червоної армії Володимир Антонов-Овсієнко дав В. Боженку цікаву характеристику: "типовий отаман-батько", "хитрый и рачительный хозяин". "Частини його завжди будуть нагодовані та ситі і гарно дисципліновані. Сам Боженко погано піддається дисципліні, в карті розбирається погано та важко орієнтується в загальній ситуації. Але його полк буде сліпо, безвідмовно йти за ним туди, куди він його поведе".
Чи мав В. Антонов-Овсієнко рацію, коли називав В. Боженка "отаманом-батькою"? Цілком.
Боженко народився в козацькому селі Бережинка на сучасній Кіровоградщині, вважав себе малоросом та спілкувався українською мовою або суржиком, у якому переважала українська.
У складі Таращанського полку було чимало українців, які обожнювали свого командира та "за старим звичаєм називали його батьком". Боженко вважав себе і своїх таращанців нащадками традицій запорозького козацтва.
Зокрема, в березні 1919 року Боженко був одним із червоних командирів, чий підпис стоїть під відповіддю червоноармійців воякам УНР у стилі відомого листа запорожців турецькому султану, написаного українською мовою.
Отже, Таращанський полк був своєрідною "групою керівника", його "приватною армією". Один із бійців Таращанського полку згадував: "Боженко мав величезний авторитет серед бійців та користувався любов’ю всього особистого складу полку… Це й заважало ворогам відкрито виступити проти Боженка і Таращанського полку".
Що означало "відкрито виступити"? Замінити Боженка іншою кандидатурою, а полк переформатувати.
Отповідь пану-гетьману Петлюри. Ми, Таращанці, Богунці і другі Українці козаки Червоно-Армійці одержали твою похабну відозву. Як колись в старину, запоріжці султану, так і ми тобі відповідаєм. Був у нас гетьман Скоропадській, сидів на списах німецьких – згинув проклятий. Знову новий пан-гетьман з’явився – Петлюра.
НАСТУПНІ ЧАСТИНИ ЧИТАЙ ДАЛІ |
Коментарі