***

Лист за листом з дерев зриває листя.
Беззахисні гілки в облозі вітру
"Не забирай їх, осене!", - у відчаї я крикну.
Та осінь невблаганна. Вже запізно.

У грудях знову порожнеча наступає,
Дощ заливає навкруги усе сльозами
Глибока прірва виросла між нами...
Мій вогник більше не горить. Згасає.

***

Геть сльози! В мене є для кого жити!
Хай осінь буде тільки за вікном.
Дай, Боже, кожному життю радіти
І цілувати янголятко перед сном.

E. G.